Відчинилися дверцята телефонної кабіни. З неї вийшла білява гарненька дівчина.
— Пані Каз, ідіть, уже звільнилася, — сказала господиня.
— Скільки я вам винна?
Стара панна поклала на мармурову підставку банкноту на п'ятсот франків. Взяла решту й попрямувала ю телефонної кабіни.
— Шерлокоманка, — простогнав один завсідник кав'ярні, коли Агата Каз причинила за собою дверцята.
За столом у кутку кав'ярні сидів чорнявий з наїжаченим чубом юнак. Біля нього сіла білява дівчина, яка допіру вийшла з телефонної кабіни. Вони стали жваво перешіптуватися. Коли Агата Каз вийшла з кабіни й пройшла повз молоду пару, обоє замовкли, тільки прополи її поглядом. Під лівою пахвою вона затиснула газету й книжку, в лівій руці тримала сумочку, а в правиці парасольку, мовби царський скіпетр.
— Пані Каз, ви встигли вже поговорити? — водночас спитали господар і господиня.
— Так, так, — машинально відповіла вона, думаючи про щось інше. — До побачення.
На порозі Агата Каз спохопилась, оглянулася, зміряла поглядом завсідника й кинула йому:
— Шерлокоманка вітає вас.
І гордовито вийшла.
У кутку голосно й весело засміялася білява дівчина, їй сподобався сторопілий писок п'янички.
— Еге ж, уколола вона вас! — озвався й господар.
І всі засміялися, навіть той, зі сторопілим писком.
Персак тієї ж ночі. На церковній вежі щойно вибило один раз. Північ.
Жакліна й Жан-Луї гамірливо, зовсім не ховаючись, готувалися до нової операції. В касках і комбінезонах, дуже заклопотані, вони бігали то від будинку до моторолера, то від моторолера до будинку, весь час перемовляючись. Кілька разів Жан-Луї запускав мотор моторолера.
— Боюся, чи не перестарались ми, — сказала Жакліна, сідаючи на сідло позад Маршана.
Жан-Луї не відповів, тільки знизав плечима й дав газ.
Промчали Верденським бульваром. Узявши праворуч, виїхали на автостраду, яка випиналася хребтом під колесами моторолера. Промчали з кілометр і в сяйві фар побачили кущ, що бовванів обіч шосе: він правив за сигнал про перший поворот ліворуч. А на другому кілометрі вони мали звернути з шляху.
Якийсь мотоцикліст, що гнався за ними від самого Персака, за поворотом нараз піддав газу — випередив їх.
Маршан зауважив, що задній підфарник у нього не засвічений.
Сьогодні пополудні він з Жакліною вже оглянув цей шлях. Вони визначили місце, де мали звернута праворуч і поїхати вузеньким путівцем під лісом. В'їзд на нього перекривав білий шлагбаум.
За п'ятсот метрів від другого кілометрового стовпа, посеред повороту, стояв знак, що попереджав про небезпеку. Тут шлях проглядався лише на кільканадцять метрів. Поряд із знаком, що вказував на поворот, стояв ще один — дорога пошкоджена. За крутим поворотом починався стрімкий спуск. Жан-Луї розумів, що ця ділянка дуже підступна. Але він лише злегка загальмував і помчав далі, бо дорожив кожною секундою. Очі йому засліпило різке сяйво фар зустрічного авто, що підіймалося вгору. Вимкнув фару, аби не засліпити шофера, що вів зустрічного автомобіля. Той, мигнувши яскравими фарами, теж погасив їх, увімкнув підфарники. Жан-Луї розгледів, що назустріч йому йшов великий, грузовик.
За спиною в них гуркотів чийсь моторолер, його яскраве світло добре освітлювало шлях і для Маршана. Та коли Жан-Луї збирався розминутися з грузовиком; його несподівано випередив отой занадто сміливий мотоцикліст, що їхав за ним. Вклинившись між Маршаном і зустрічною автомашиною, він обом їм перетяв дорогу. Щоб уникнути зіткнення, Жан-Луї притиснув свого моторолера до правої обочини. А коли зухвалець зник за поворотом, звернув із шляху й поїхав травою. Об'їхав білий шлагбаум і сховався в темряві лісу. За якихось двадцять метрів зупинився. Не вмикаючи світла, хлопець з дівчиною закотили моторолера в гущавину. Тепер, згідно з їхнім планом, мали пробиратися лісом пішки.
Вони з острахом думали, що десь там, на перехресті двох доріг, їх підстерігала небезпека. Проте й не збиралися відступати. Мали намір зробити лісом чималенький гак і вийти на перехрестя з другого боку. На цьому й закінчувався їхній заздалегідь вироблений план, а далі починалося загадкове.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Рівно о тридцять сьомій хвилині на першу сонну тишу в жандармерії несподівано порушив протяжний дзвінок. Двоє жандармів, які щойно задрімали, рвучко схопилися й кинулися до вікон. Дзвінок задзеленчав удруге. Хтось кулаком гамселив у двері. Зрештою відчинилося одне віконце.
— Що там таке? — спитав хрипкий голос жандарма.