Внизу відгукнувся якийсь чоловік:
— Тяжкий нещасний випадок!
Жінка додала:
— Є мертві.
— Почекайте, зараз вийдемо.
З'явилося двоє жандармів, один з них — єфрейтор.
— Далеко? — спитали вони.
— Менше ніж три кілометри. Розбилися мотоциклісти. Ми можемо підвезти вас туди в моєму авто, щоб ви вчасно встигли.
— В якому саме місці? Треба викликати швидку медичну допомогу.
— Але ж вони мертві…
Авто, в якому повсідалися жандарми, рушило з місця. Та за якусь чверть години до жандармерії знову подзвонили. До вікна підійшла дружина єфрейтора.
— За три кілометри звідси стався нещасний випадок, — сказали їй.
— Моторолер? — перепитала дружина жандарма, показавши рукою в той бік, куди поїхав автомобіль з жандармами.
— Так.
— Жандарми вже поїхали туди. Ви, напевне, зустрічали автомобіль «2СУ»?
— Авжеж. Чи не хочете щось передати їм? Ми повертаємося туди.
— Спасибі, але нема чого передавати.
І моторолер, на якому сиділо двоє, зник у темряві. Гудіння мотора затихло вдалині.
Місце, де сталося нещастя, освітлювали фари «2СУ». На правій обочині дороги в траві виднілась довга борозна: гальмували. Моторолер перелетів через кювет. Метрів зо два дротяної огорожі, що тяглась понад дорогою, вирвано. На землі розпростерся чоловік з перерізаним дротиною горлом. Удар в огорожу, очевидно, був страшенним. Труп лежав під стовпцем з табличкою: «Полювати заборонено». На моторолері був номер департаменту Сена. Біля перевернутого саквояжа лежала жіноча сумка.
— З двох загиблих тут лише один, — дивувалися Жандарми. — А де ж другий?
— А хіба ми говорили про двох?
— Пані Клеман, ви сказали: «Мертві».
— Пробачте, то я, либонь, з переляку.
Не забарилася й швидка допомога, а за нею зразу ж з Персака над'їхав ще якийсь моторолер і зупинився між двома авто. З нього встали Жакліна й Жан-Луї і підійшли до гурту.
— Ми, здається, з вами щойно зустрічалися? — зауважив невпевненим голосом єфрейтор, дивлячись на юнака та дівчину.
Коли санітари з ношами минали їх, Марі-Роз Клеман відвернулася.
— То не з вашим «2СУ» ми розминулися, коли їхали до жандармерії повідомити про нещастя? — звернувся Жан-Луї до Дельмара. Однак він і не натякнув на те, що хвилин з десять тому здалеку бачив, як їхнє авто мчало до Персака.
Зачувши дивний звук, що роздер несподівано нічну тишу, Жан-Луї тоді був сказав Жакліні: «Ніби десь лист бляхи гепнув на землю». Вони якраз ступили на лісову стежину. Заховавши моторолера в заростях, вирушили пішки до Кабанячого перехрестя. Жан-Луї йшов мовчки. Та за кілька хвилин не стерпів і промовив:
— Треба все з'ясувати.
— Ти думаєш про той дивний брязкіт?
— О цій порі мало автомобілів проїздить дорогою. Може, комусь потрібна допомога?
— Можна дістатися пішки аж до огорожі, що над дорогою. А звідти лісом підемо на Кабаняче перехрестя, — пояснила дівчина.
Обоє не висловили до кінця своєї думки. Либонь, нещасний випадок трапився десь там, на шосе, яким вони мали їхати, коли б хотіли дістатися моторолером до перехрестя. Хлопець і дівчина повернули й попростували до шляху. Саме в ту мить вони помітили «2СУ», що мчав до Персака.
Нещасний випадок стався за триста метрів од повороту, якраз не доїжджаючи до путівця, що вів до Кабанячого перехрестя. За поворотом автострада ширшала й стелилася схилом униз, обабіч обсаджена акаціями. Очевидно, мотоцикліст мчав тут з дуже великою швидкістю. І не було сумніву, що смерть настала відразу.
Швидка допомога від'їхала, жандарми знову підійшли до моторолера. Єфрейтор став розглядати документи, які знайшов у кишені в потерпілого: Жорж Андре, народився 1933 року в Бержераку. Моторолер належав Поліні-Марі Дюваль, 1938 року народження. Документи парижанки Дюваль лежали в жіночій сумці, що випала з саквояжа. У ній знайшли тридцять п'ять тисяч франків.
— Ви цілком упевнені, що на землі лежала тільки одна жертва?
— Запевняю вас, — відповіла Жакліна й додала: — Принаймні тоді, коли ми нагодилися сюди.
— А ви нам сказали про мертвих, — не вгавав єфрейтор, обернувшись до Дельмара.
— Це — я, — озвалася Марі-Роз Клеман. — Розумієте, з переляку чого тільки не наговориш… Я ж пояснювала, що була приголомшена.
Втрутилася Жакліна:
— Ця панна… Дюваль могла бути лише поранена. Може, спробувала шукати допомоги?
— В такому разі ми неодмінно її десь би зустріли, — проказав Дельмар.
— У кожному випадку, вона мусила б іти тільки в напрямку Персака, — докинула Марі-Роз Клеман.