— Ви жартуєте?
На допитливий погляд товаришки Жакліна похитала головою.
— Це ще нічого не доводить. Андре, як і Дюваль, — досить поширене прізвище.
— Вибачте, Марі-Поль, але такий збіг обставин… Наче сон… Наша зустріч і решта все… Як вам пояснити? Приготуйтеся почути недобру звістку, якщо ви ще досі нічого не знаєте. Ваш моторолер…
— Що з ним? — вигукнула нетерпляче дівчина.
— Минулої ночі поблизу Персака якийсь моторолер потрапив у дуже тяжку аварію. Знайдено документи на ім'я Поліни-Марі Дюваль та Жоржа Андре.
Обличчя Марі-Поль спершу застигло, відтак різко пересмикнулося. Вона аж тіпнулась, коли почула братове ім'я, на чолі їй збіглися зморшки.
— От негідник, розбив моторолера!
Жан-Луї мимоволі подумав: коли дівчина знає більше й не хоче сказати, то вона дуже добре грає свою роль. У цю ж мить його погляд прикипів до готелю, що по той бік майдану.
— Не журись, — мовила Жакліна, — йому, бідоласі, вже однаково.
— Що? Він…
— Так, Марі-Поль, він загинув, — відповіла Жакліна.
Жан-Луї дивився на двері до готелю, куди ввійшли двоє жандармів.
— Звідки ви знаєте, звідки ви знаєте? — доскіпувалася дівчина.
— Жан-Луї, — тихо покликала Жакліна.
Вони перезирнулися й зрозуміли одне одного. Не треба втручатися. Можливо, дівчина внесе якусь нову деталь. Жан-Луї зиркнув на готельного посильного, що перетинав майдан, наближаючись до них, і почав:
— Учора ввечері ми з Жакліною вирішили покататися на шляху…
— Вибач, Жане-Луї, — перебила Жакліна. — Марі-Поль, тобі щось хочуть сказати.
Перед ними стояв посильний.
— Двоє жандармів просять вас до готелю… у вчорашній справі.
Марі-Поль схопилася зі стільця.
— Почекайте на мене, я вернусь.
— Ми можемо піти з вами, — запропонував Жан-Луї.
— Не треба, будьте тут, — кинула вона жваво.
Слідом за посильним дівчина попростувала до готелю. А там, на хіднику, на неї вже чекали жандарми. Марі-Поль пішла з ними.
— Химерна пригода, — проказала Жакліна, поки її подруга в супроводі жандармів ступала бульваром Гамбетта.
— Химерна пригода.
— Фантазерка, але непогана дівчина, — додала Жакліна.
— Авжеж.
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
З півгодини спливло після загадкового телефонного дзвінка. Невідома примушувала чекати на себе. Та зрештою задзеленчав дзвоник над вхідними дверима. Господиня побігла відчиняти… Й сторопіла. Оце-то так!
— Добридень, пані Маршан.
— Добридень.
На дверях стояла панна Агата Каз, у капелюшку й вуалетці, з парасолькою в руках.
— Пан Маршан дома? — запитала гостя.
— Він зайнятий сьогодні зранку, — відповіла Сюзанна Маршан категорично.
Агата прослизнула повз господиню й попростувала до вітальні, не чекаючи, коли її запросять. У вітальні опустилася в крісло.
— Я не поспішаю, — мовила вона. — Головне, щоб він прийняв мене.
Щоб якомога швидше випровадити з своєї оселі непрошену гостю, Сюзанна Маршан вирішила відразу звести її з чоловіком.
— Зараз попереджу чоловіка. Було б найліпше, коли б він зміг прийняти вас іще до того, доки прийде його клієнт.
— Я ненадовго, — промимрила Агата.
Вона якось чудно скривила ротик, змушуючи себе всміхнутися. Сюзанна вловила в її очах якусь хитринку.
Вона ступила до чоловічого кабінету.
— Агата Каз прийшла, що маю робити з нею? — спитала пошепки.
Жорж Маршан тяжко зітхнув.
— Де вона?
— У вітальні.
— Проведи її до приймальні, я зараз там буду. А коли прийде та, на яку чекаємо, потихеньку заведеш її до вітальні.
Привітавшись, господарі й гостя пішли до приймальні. Та нараз знову пролунав дзвінок у коридорі. Пані Маршан пурхнула до дверей.
— Пробачте, пане Маршане, що відриваю вас від роботи, але доконче маю потребу погомоніти з вами.
Гостя сиділа, а господар стояв навпроти неї, прислухаючись, що коїться за дверима, в передпокої, де, напевне, вже стояла незнайома відвідувачка.
— Зачекаймо, коли повернеться пані Маршан, — мовила Агата, — її це теж зацікавить. Та ось і вона.
— Вона? — кинув допитливий погляд на дружину Жорж Маршан.
— То помилилися поверхом, — похитала головою пані Сюзанна.
— Отож ми вже всі троє зібралися разом, — проказала вдоволено Агата Каз, — тому не буду більше інтригувати вас. Признаюся, що то я прохала зустрітися…
— Зі мною?..
— З вами теж, пані Маршан, з вами обома. Так, так, то я телефонувала з півгодини тому.