Парасолька впала на підлогу.
«Як раптово вона змінилася!» — подумала господиня.
— Чудово! — ще раз вигукнула стара панна Каз, піднімаючи парасольку. Затиснувши її в руці, забігала по кімнаті, спалахнувши захопленням, якого вона й не приховувала. — Іноді в житті трапляються такі пригоди, про які й у книжках не вичитаєш. О, яка я щаслива, — щебетала вона, розмахуючи парасолькою, — що нашим дітям ніщо не загрожує! Адже справді їм ніщо не загрожує, ви ж упевнені в цьому?..
— Звичайно, — заспокоїв її Маршан, відхилившись на спинку крісла.
Звичайно, ніщо. Стара панна необережно вертілась біля столу й зачепила парасолькою каламар. На щастя, чорнило вилилося на килимок на підлозі, а не їй на коліна. Агата Каз обдивилась парасольку й поклала її на стілець, а сама кинулась до чорнильної калюжі.
— Ох, вибачте мені! — промовила вона і, припавши на коліна, стала витирати хустиною чорнило на килимку.
Господиня вибігла й за мить вернулась, несучи ганчірку, миску з водою й порошок, що, як переконувала вона, вже не раз допомагали їй.
— Поки мій чоловік не привчиться вчасно прибирати чорнило, так завжди траплятиметься, — мовила вона.
Агата Каз помітила, що чорнило оббризкало її дрібними цяточками. Проте вона не зважала на це, опанувавши себе, знову вернулася до на якийсь час перерваної розмови.
— А яке відношення має до тієї справи Жакліна?
— Ваша небога, як вона сама сказала, ладна йти у вогонь і в воду з моїм сином. Разом із Жаном-Луї я все зробив для їхньої безпеки. Я не приховую од вас, що до цієї справи причетні карні злочинці. Адже хтось убив Рето. Проте нам поки що досі не вдалося відгадати: хто, за віщо, де, з чиєю участю, чому, як, коли?
Маршан замовк. У повсякденному житті він ніколи не був подібний до педанта. Одначе зараз мусив якось розвіяти побоювання тітки Агати або принаймні не ускладнити в її очах усієї справи. Тому він так сам спокійно повів далі:
— Безперечно, ми дуже скоро все це розгадаємо А втім, погрози підтверджують, що наші молоді детективи близькі до розгадки. І все ж таки ми з сином ужили застережних заходів. Коли над Персаком грозові хмар густішають, Жан-Луї про все це сповіщає мені. Двічі на день, вранці й увечері, телефонує мені. В разі необхідності він може зв'язатися зі мною в будь-який час Ці два щоденні дзвінки багато важать. Ми домовилися що коли б я з якоїсь причини не дочекався одного з цих дзвінків, то повинен вживати необхідні заходи аж до поїздки в Персак. По-друге, коли б їм стала загрожувати якась небезпека, то мій син разом з нареченою негайно зникне з Персака й певний час вичікуватиме зручні нагоди десь в інших місцях.
— Ну, а далі? — допитувалась Агата Каз.
Пан Маршан підвівся, підійшов до неї й по-дружньому поклав їй руку на плече.
— Отож, маю сказати вам, позавчора Жан-Луї вперше подав такий сигнал.
— Справді? — аж задихнулась Агата Каз. — Ну й що?
Він посміхнувся.
— Що ж, як бачите, я нікуди не поїхав.
Каз полегшено зітхнула. Проте їй не терпілося дізнатися про все детальніше.
— Він теж отримав анонімного листа, — провадив пан Маршан. — Відтак йому пригрозили по телефону. Тоді ми й домовилися, що він телефонуватиме мені двічі на день. Водночас Жан-Луї розповів і про капелюха…
Агата Каз вирішила, що треба всміхнутись.
— Я розповідаю вам усе це, аби ви зрозуміли, що наші діти не втрачають спокою.
— А про що повідомляв він увечері?
— Позавчора він телефонував ще до шостої години. Пояснив, що о шостій пошта зачиняється.
— Напевне, чомусь не хотів подзвонити з іншого місця, — зробила висновок Агата Каз.
— Вчора вранці доповідав: «Усе гаразд. Вирушаємо в триденну подорож. Виїздимо завтра». Він на щось натякнув, що я витлумачив як нічну операцію.
— А які новини сьогодні?
— Почекайте. Вчора ввечері я одержав телеграму: «Не надсилайте листів, поки не дам знати».
— Ви певні, що то від нього?
— Так.
— Отже, вони залишили Персак А де ж вони переховуються? — випитувала стара панна.
— Зараз скажу. Сьогодні вранці Жан-Луї повідомив, що вони обоє виїхали в напрямку до Горж дю Гарна. Сьогодні ночуватимуть у Манді, куди я можу телеграфувати. Завтра ночуватимуть у Мійо, куди я можу слати листи до запитання. До Персака повернуться в суботу Для персаківців пустили чутку, що поїхали в Канталь. Там ніхто не знає про їхній справжній маршрут. Жакліна прохала сповістити вас про її подорож. Ось я і виконав доручення, — всміхнувся Жорж Маршан.
— О, так буде ліпше. Бідна моя дитино!