— Якщо погодитеся пообідати в нас, матимете нагоду поговорити з своєю небогою. Жан-Луї телефонуватиме нам з Манда.
— Я згодна. Отже, якщо я правильно зрозуміла, вони на порозі великої події.
— Безперечно.
— Події, в якій вони теж візьмуть участь?
— Скажемо просто, в якій вони зіграють не останню скрипку. Більше я поки що нічого не знаю.
— Які ж вони відважні! Аби тільки чогось не скоїлося з ними… Де мені діти свою парасольку?
Це запитання мало два значення: по-перше, старанна Каз не збиралася скоро йти від Маршанів; по-друге, надворі стояла гарна погода.
Ось чому Маршан, збираючись у місто в якійсь справі, не надяг плаща, а пані Сюзанна не захопила парасольки, йдучи до гастроному.
Тітка Жакліни скинула капелюшок та вуалетку і, чекаючи на господарів, стала читати книжку, яку їй дала пані Маршан.
До обіду ніхто більше не приходив. А пополудні, десь о другій годині, задзвонив телефон.
— Це ти, Жане-Луї? — взяв трубку батько. — Тебе погано чути. Де ти зараз? Там же? Нікуди не виїздив? Гаразд. До нас завітала пані Каз. То ми на неї чекали зранку… Так. Поясню пізніше. Вона вже про все знає. Коли повертаєшся до Персака?.. В суботу вранці? Xочеш залишитися в Маиді на ці три дні?.. Добре, записую, «Гранд-отель дю Міді». Жакліна далеко від тебе? Тітка хоче сказати їй кілька слів… Увечері не телефонуватимеш?.. Кажеш, нема потреби?.. До побачення… Вітаю вас, Жакліно. Все гаразд?.. Почекайте, передаю трубку вашій тітоньці…
— Добрий день, моя люба… — майже заспівала Агата Каз.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
Вони недовго сперечалися про свій подальший план. Досить було Жакліні зробити пропозицію, як Жан-Луї відповів: «Я вже думав про це». Таким чином, було вирішено, що з Манда вони нікуди більше не поїдуть.
Незабаром Марі-Поль вернулась до них на терасу.
— Я так захекалася, любі мої, — сказала вона, падаючи на стілець. — Ну що ж, може, зараз же й розповісте мені про все.
— Якби не жандарми, ми б уже давно розповіли, — відказала Жакліна.
— Ви в піжмурки граєте? — докірливо пробурмотіла Марі-Поль.
— Ми хотіли вам так багато сказати, але не знаємо, з чого його й почати, — озвавсь Жан-Луї.
— Годі-бо вам! Здається, ви були свідками?
— Там дізналися? — кивнув головою Жан-Луї в той бік, куди ходила дівчина з жандармами.
Марі-Поль заговорила півголосом:
— Так, у жандармерії. Я зразу ж подумала: а чому ви не розповіли мені? Потім виникло інше запитання: признаватися чи не признаватися, що я знайома з вами, і чи казати, що зустрілася з вами тут і що ви чекаєте на мене в кав'ярні. Отож уявіть собі, що з властивою мені геніальною проникливістю — тільки не скидайте переді мною капелюха, не треба — я вирішила, що коли ви щось приховуєте від мене, то маєте на те певні підстави. Крім того, в мене було таке враження, ніби ви, коли надбіг посильний, уже були розкрили роти, щоб, як то кажуть, розколотись. Отож я й вирішила, що краще з тим зачекати.
— Жандармів ми не боїмося, але ви добре вчинили, прошу вас мовчати й надалі.
— Це в твоїх інтересах, Марі-Поль, — додала Жакліна.
— А все ж таки розкажіть мені, в чому річ.
— Ви збираєтеся поїхати в Персак?.
— Ще й питаєте? Треба ж зібрати докупи уламки своєї торохтілки.
— Отже, ви їдете в Персак?
— Якомога швидше. Хотіла б дізнатися про розклад руху автобусів. Було б добре, якби я встигла по обіді з'їздити туди й ще повернутися назад.
— Навряд чи так удасться, — зауважила Жакліна.
— Офіціанте! — гукнув Жан-Луї. — Чи нема у вас розкладу руху автобусів?
Офіціант попрямував до дверей, а вони гомоніли далі.
— Марі-Поль, про всяк випадок я хочу дати вам пораду: не кажіть там нічого про нас. Ви не знаєте нас, і квит. Так буде краще для вас і для нас.
— Ця пані Клеман і пан… як його?..
— Дельмар.
— Вони прибули на місце пригоди після вас.
— Не зовсім так, — заперечив Жан-Луї.
— Мені сказали, що ви перші свідки.
— Отакої!
Розклад руху автобусів не дозволяв Марі-Поль поїхати сьогодні до Персака. Тому вона вирішила їхати завтра вранці. Обідатиме в готелі «Дю-Марше» й повернеться до Манда о п'ятій увечері.
— Ви теж поїдете туди на моторолері? — поцікавилася вона.
— Очевидно, ні, — відказала Жакліна. Марі-Поль не наполягала.
— Щодо вашого моторолера, — мовив Жан-Луї, — раджу звернутися до Дарделя. Його гараж поряд з готелем «Дю-Марше». Він допоможе зібрати, як ви кажете, докупи уламки вашої торохтілки. Він непоганий фахівець. У кожному разі, зможе порадити, чи варто морочитись з уламками. Ви написали вже в своє страхове агентство?