Викликані медичні експерти дійшли висновку: в молодої жінки тяжкий нервовий розлад, що потребує тривалого лікування. Тільки Агнесин духівник розумів справжні причини її марення. Та чи й марення це було? Душевне зворушення, викликане катастрофою з усіма її наслідками - це воно призвело до втечі в минуле, про яке, крім падре, тепер ніхто не знав. Звабливе минуле, в якому забувається все погане і пам'ятається тільки хороше! Для людини, дух якої зломлено, воно часто стає найжаданішим притулком. Отже, треба боротися за душу Агнеси проти Марії. Католички Агнеси...
Знаряддям у цій боротьбі стала Їрене.
Лише згодом дізналася Агнеса, як багато зробив для її нещасливої дитини падре Антоніо. У господі, що після смерті Карлоса і старої доньї лишалася без керма і вітрил, він один керував тепер усім. Викликав лікарів, здобув найдефіцитніші ліки, стежив, щоб вправно і вчасно робилися всі потрібні маніпуляції. Агнеса всього того не помічала. Примостившись на ослінчику біля ліжка дівчинки, вона безтямно дивилася на її схудле, бліде личко і маленькі непорушні ніжки. Навіть плач дитини не міг вивести її з прострації.
Використавши всі заходи впливу на прибиту горем матір і не домігшись ніяких конкретних зрушень, падре вирішив вдатися до крайнього заходу
- Ходім!-сказав він одного разу владно. Молода жінка сиділа непорушно.
- Ходім! Ім'ям цієї страдниці наказую тобі, ходім!
Знітившись під поглядом палаючих чорних очей свого духівника, Агнеса підвелася.
Не помічаючи дороги, йшла вона за падре кудись далеко, аж на край селища. Біля похилої, збитої з дощок і жерстяних листів халупи Антоніо зупинився.
- Заходь ти перша!
Агнеса переступила поріг. Страшний сморід ударив їй в ніс. Та не від цього похитнулася молода жінка. А від картини, яку побачила перед собою: у кутку, на купі дрантя, вовтузилась якась істотка, схожа на павучка. На тонкій шийці безладно теліпалася маленька голівка, тонкі, мов дві шворочки, рученятка намагалися чи то щось схопити, чи то об щось обіпертися. Лише висохлі ніжки лежали не-порушно, як дві стеблинки пожовклого бур'яну.
- Ти хочеш, щоб і Їрене стала такою? - безжалісно запитав падре, вказуючи на калічку.
Вперше за весь час Агнеса розридалась і, не чекаючи на свого супутника, кинулася додому.
Так вдруге померла Марія і вдруге народилася Агнеса. Вірна дочка католицької церкви. Сповнена діяльної любові мати. Спадкоємниця роду Менендос.
Падре недаремно боровся за душу своєї кращої парафіянки. Тепер молода жінка підкорялася йому в усьому, він ніби заново ліпив її душу, керуючись одному йому відомими планами. А плани Антоніо сягали далеко, і Агнеса в їх здійсненні мала відіграти не останню роль.
Втім, падре не квапив подій, бо не до його задумів було зараз молодій доньї Менендос. Їрене все ще не спиналася на ніжки, хоч трошки повеселішала, навіть поправилась. Вбачаючи в цьому вірну ознаку одужання, Агнеса почала потроху заспокоюватись, але тут на неї звалилося нове лихо: уряд конфіскував більшу частину майна покійного Карлоса, будинок у Мадріді було забрано під госпіталь. І саме в цей час дівчинка почала скаржитись на біль у хребті. Поволі, поруч з горем, в серці Агнеси народжувалось і почуття пекучої ненависті до винуватців її лиха. А винуватцями вона вважала не бандитів, які їх обстріляли, а нову владу, що видала наказ про реквізицію автомашин. Коли б не цей наказ, не поїхали б вони того дня до Мадріда, отже, й не сталося б аварії, в якій скалічило її доньку і забило чоловіка. І хіба не нова влада конфіскувала її майно, забрала мадрідський будинок? Правду каже падре, що то безбожники, а найперше комуністи до всього спричинилися...
...Ось тепер падре Антоніо міг звірити Агнесі і свою заповітну мрію - розпочати хрестовий похід проти гонителів віри.
- Великих жертв потребуватиме цей похід, але й нагорода за них буде велика. Не одне чудо явить господь своїм обранцям. Пристаєш до нас, дочко? - урочисто запитав падре.
- Пристаю! - палко вихопилося в Агнеси.
- Тоді будемо готуватися до цього і чекати слушного часу...
Слушний час настав, коли в березні 1939 року Франко вступив у Мадрід і оголосив себе диктатором. Другого ж дня в газетах з'явилася заява удови дон Карлоса Менендоса, Агнеси Менендос, що віднині основна мета її життя - помста за смерть чоловіка і каліцтво доньки. На це вона витратить усю свою спадщину, цьому віддасть усі свої сили.