- Так чим я можу вам допомогти не у загальному плані, а конкретно? - запитав він по-діловому, коли вони лишилися сам на сам.
- Поки нічим. Треба спочатку обізватися з людьми і обстановкою.
- Але я не люблю одержувати гроші дурно, - заперечив Хейендопф.- А щодо людей, то я можу дати вам вичерпну характеристику - набрід! Признатися, чим швидше я його позбудуся, тим спокійніше в мене буде на душі. Як-не-як, а я теж ризикую, якщо не головою, то своїм становищем. А ви повелися з першого ж дня якось дивно. Замість завоювати прихильність ватажка, спілкуватися з ним, ви... Ні, я аж ніяк не схвалюю вашої поведінки під час зустрічі з Протопоповим!
- Перш ніж вивезти групу, я мушу викрити радянського агента, який надійно в ній замаскувався. Не забувайте про це! І моя бійка з Протопоповим була першим кроком до цього.
- Виходить, ви її навмисне спровокували?
- Я розраховував лише на сутичку, але обставини мені сприяли. Все розігралось, мов по нотах! Тепер дичина сама вийде на манок, який я для неї являю.
- А ви не боїтесь, що Протопопов вас... того...- Хейендопф зробив красномовний жест рукою, - усуне, так би мовити?
- Це вже ваш клопіт подбати про мою безпеку.
- От цього я не можу гарантувати! Він уже трьох, які тільки мову зняли про можливість повернення, на той світ відправив... Один помер від якихось кольків, другий, буцімто п'яний, звалився з вікна, ще один сконав від внутрішньої кровотечі...
- Містер Хейендопф, - голос Сомова прозвучав холодно і владно.- Ви заступник коменданта табору і втручатися у ваші службові функції я не маю права. Але я вправі вимагати, щоб ви всіляко сприяли виконанню покладеної на мене місії. А виконати її можу лише живим. Вам зрозуміло, що укладена з вами умова вважатиметься порушеною, якщо зі мною щось станеться? Самі ці перекази від тіточки Розі досить красномовні документи, щоб вас скомпрометувати.
Хейендопф зблід, в очах його промайнув переляк.
- Я, звісно, вживу всіх заходів, але... не можу ж я всього передбачити... бувають збіги обставин, коли... Чорт забирай, ну і в халепу я вскочив!
- Не в таку вже велику, якщо добре поміркувати. У ваших руках влада, треба розумно з неї скористатися.
Саме за це ми і сплачували вам гроші. До речі, мені доручено сповістити вас, що в разі успіху, ви одержите п'ять тисяч доларів преміальних. Хейендопф свиснув.
- Непогано! Вони не скнари, ваші хлопці!
- Містер Думбрайт вам дзвонив?
- Півгодини тому. Наказав передати вам, щоб кожного дня через мене ви інформували його про хід справ. Його непокоять відомості, які він дістав в міській військовій комендатурі.
- Які саме?
- Вчора знов надійшов листовний протест радянської комісії по репатріації. Вона наполягає на своєму твердженні, що наше командування свідомо переховує групу колишніх власовських офіцерів, і якщо раніше робили цей закид, не обґрунтовуючи його доказами, то тепер точно зазначають, що ця група перебуває в районі Мюнхена. Отже...
- Ви хочете сказати, що може надійти третій лист, в якому вже буде точна адреса і кількість чоловік у групі?
- Боюся, що таке може статися.
- Хто з групи Протопопова має зв'язок з містом?
- Вихід за браму казарми суворо заборонений.
- Листовний зв'язок дозволяється?
- Ні.
- Хтось з групи зустрічається з людьми, які відвідують місто?
- Теж ні.
- У кого зберігається список групи?
- У мене і Протопопова. Але сьогодні вранці я наказав замінити всі прізвища на прізвиська. З завтрашнього дня навіть у приватних розмовах члени групи звертатимуться один до одного згідно з цим наказом.
- Боюся, що пізно.
- Можливо. Єдиний вихід - якнайскорше евакуювати групу.
- А разом з нею і того, хто тільки й мріє, щоб зв'язатися з радянськими властями? Адже він нам може завалити всю справу!
- Маєте рацію. На жаль, маєте рацію... І все-таки поквапитися слід.
- А я, здається, не гаяв часу.
- Це ви про Протопопова?-Хейендопф розсміявся.- Тепер, коли я зрозумів, у чому річ... А здорово у вас вийшло! Я просто в захваті! Люблю хлопців, які вміють битися!
- Я вважав, що ви більше захоплюєтесь мистецтвом.
- Ви про оце? - Хейендопф гидливо скривився, тицьнувши рукою бронзову скульптуру фавна, що стояла з краєчку стола.- У печінках у мене сидить цей мотлох! Блювати від нього хочеться! Так би і вигріб усе це на звалище!
- Тоді я зовсім нічого не розумію!
- Попит! Клятий попит! У нас чисто всі просто з глузду з'їхали - подавай їм всіляку старовину. Як же тут не скористатися з ситуації? З'явився шанс чогось доп'ястися- не лови гав! І не гребуй! Коли маєш маленьку ремонтну майстерню, несплачені рахунки, дружину, яка копилить гарненьку губку, бо ти не можеш купити їй манто з справжньої норки, обирати бізнес до смаку не доводиться.