- Ні, стривайте, - Середа підвівся на весь свій велетенський зріст.- Що ж виходить: ваш центральний провід зацікавлений, щоб із завербованих убило якнайбільше? Так?
- Чому то? - здивувався Чорногуз.
- А як же! Гроші проводові, чи як він у вас там зветься, лишаються, на них можна нових навербувати... Карусель, виходить!
- Сідай! Помовч! Не твого розуму справа! - зле вигукнув Протопопов, стукнувши кулаком по столу.
- А чому то не мого розуму справа? У мене своя голова на в'язах! Не маленький, щоб мною потурали!
Присутні, хіба за винятком Сомова, були вкрай вражені такою, з їхнього погляду, зухвалою поведінкою завжди мовчазного парубчака. Річ у тому, що Середа, хоч і носив офіцерські погони, фактично при Протопопові виконував роль його ординарця-охоронця. Так повелося на фронті, так по інерції тривало й тепер. Він харчувався на гроші свого шефа, палив його сигарети і за це безвідмовно виконував усі накази і доручення Протопопова, ніколи не виказуючи свого невдоволення з цього чи тим паче протесту.
І от Середа раптом збунтувався! І де? На привселюдних зборах!
Майже всі, і насамперед Протопопов, зрозуміли, що ця зухвала вихватка - наслідок сутички Протопопова і Сомова, з якої керівник групи вийшов аж ніяк не переможцем...
- Ну, начувайся! Ми з тобою ще поговоримо! - багатозначно пообіцяв Протопопов, стиснувши дужі кулаки.
- Ти не хизуйся, бо й на тебе знайшовся кулак...
Це вже був прямий натяк на сьогоднішню бійку. Відвертий і прилюдний. А тому особливо зухвалий.
- Та знаєш ти, що я тебе, не дивлячись, що так вимахав...- ступив уперед Протопопов.
- Ей! Протопопов! Спокійно!-долинуло згори. Голос Хейендопфа прозвучав для присутніх ще більш несподівано, ніж слова Середи. Адже досі Протопопов користувався цілковитою підтримкою табірного начальства.
- Досить балаканини! - наказав Хейендопф.- Хто погодився на пропозицію містера Чорногуза, хай зайде до мене! Протопопов теж!
Всі підвелись, не чекаючи на офіційне оголошення про закриття зборів. Але не розходилися. Біля Протопопова згуртувалася невеличка купка його прибічників, які про щось тихо, але жваво перемовлялися.
Сомов мовчки за всім спостерігав, сидячи на лаві і палячи сигарету.
- Чи не знайдеться у вас запалити? - почулося збоку.
- Прошу!-Сомов простягнув Середі пачку сигарет.
- Середа! Сюди!-махнув рукою Протопопов, виходячи з гурту і грізно дивлячись на свого попихача.
- Коли я тобі потрібний, то й сам підійдеш! - спокійно мовив Середа, припалюючи.
- Дивись, пошкодуєш! Ти ж знаєш - слів на вітер не кидаю! Попереджаю! -Не чекаючи на відповідь, Протопопов круто повернувся і, наздоганяючи Чорногуза, швидко попрямував до комендатури.
Слідом за ним, повагом і неохоче, попленталися поодинокі постаті, ніби вагаючись, іти їм до табірного начальства чи, може, почекати.
- А ви підете? - запитав Сомов, кивнувши в бік вікна Хейендопфа.
- Під три чорти! Навоювався! На мій вік вистачить...
Середа кидав фрази уривчасто, з серцем. Було видно, що йому справді набридла війна до огиди, до нестями.
- Давно воюєте?
- З сорок другого... шофер я... начальство всю війну возив... А на гражданці біля Брянська на лісозаводі працював.
- А тут як опинилися?
- Та через того ж сатану! Обманом мене до Власова завів, а потім уже не було вороття.
- Про кого це ви?
- Протопопова! Ви ж уже з ним познайомилися...
- Мав таку сумнівну честь...
- І першого-таки дня набили пику! Ха-ха-ха!
- Мені здається, ви і самі могли б з цим впоратись, раніше за мене, - глузливо зауважив Сомов.
Середа глянув на свої величезні кулаки і густо почервонів.
- Пику набити, звісно, міг, та тільки після цього мене б і на світі вже не було. Ви не знаєте, яке то падло! Рідну матір, якщо поперек стане, на розправу гицелеві віддасть! Ще побачите, ні вам, ні мені він сьогоднішнього не подарує... Не такий, щоб забути!
- Не боюся я...
- А ви бійтеся! Він не з тих, хто у відкриту... Він може підіслати когось підколоти... або зашморг сонному на шию накинути... Сьогодні він лютий на вас, а тут я ще перцю підкинув...
- Перелякалися? - посміхнувся Сомов.
- Віч-на-віч я його не боюся. А з-за кутка, вночі, коли всі сплять... От послухайте мене, ми ж з вами в одній казармі, близько один від одного. Давайте вночі по черзі будемо спати. Спочатку, наприклад, ви, бо я вдень виспався, а потім я. Га? Не думайте, я не страхополох, просто знаю його, як свої п'ять...
- Ви вважаєте, що Протопопов вже цієї ночі...
- На цьому його авторитет тримається... Хтось що-небудь проти нього сказав або вчинив, і відразу точка. Край. Усі це знають. Тому не наважуються суперечити... Мене хлопці просили вас попередити...