Прибув Думбрайт десь о дванадцятій годині і, недбало привітавшись, ніби сьогодні всі троє вже бачились, запросив відвідувачів до себе в кабінет.
- Позавчора по телефону містер Хейендопф мені натякнув на деякі ускладнення, що несподівано виникли. В чому вони полягають?
Хейендопф, уникаючи зайвих подробиць, розповів, ніби під тиском "згори" начальник табору мусив погодитися на вербовку власовців для керівництва загонами націоналістів, які підпільно діятимуть на території Західної України, і що багато з переміщених, захованих у них в таборі, вже дали свою згоду вступити в загони, навіть одержали аванси.
На подив Хейендопфа, Думбрайт сприйняв це досить спокійно.
- Гадаю, зміцнення таких загонів для нашої справи буде тільки корисним - спрямує всю увагу більшовиків на західні кордони, і нам легше буде діяти в глибокому тилу. Мене попереджали про можливість такого варіанту, і я дав на це згоду. Коли гадаєте приступити до іх відправки?
- У найближчі два-три дні.
- О'кей! А ви, містер Сомов, що можете мені доповісти?
- На жаль, чи, краще сказати, на щастя, нічого нового. У росіян є приказка про великі очі від великого страху. Не пам'ятаю, як вона звучить і чи є у нас, німців, аналогічна. Але я певен, що всі підозри про проникнення радянського агента безпідставні. За час, що минув з дня переведення групи в сховище під Мюнхеном, він би встиг поінформувати про нову адресу, передати у якийсь спосіб списки. Цього не сталося. До дня мого приїзду троє з переміщених, як я вам уже доповідав, загинуло. Можливо, серед цих трьох і був той, хто повідомив раніше про групу. До цієї думки мене схиляє таке: всі троє, в більшій чи меншій мірі, вороже ставилися до керівника групи Про-топопова, оскільки він категорично заперечував проти того, щоб навіть дебатувалося питання про повернення. Та й загибель їх таємнича: вона більше скидається на усунення небажаних елементів, ніж на природну смерть. Гадаю, що Протопопов міг би з цього приводу дещо розповісти...
- Ваші міркування переконливі, -схвалив Думбрайт.- Гадаю, що ми можемо без риску приступити до вивезення групи. Скільки чоловік залишається після відправки завербованих?
- З п'ятдесяти чотирьох, про яких йшла мова, троє загинуло. Отже, лишилося п'ятдесят один. З них двадцять три завербувалися. Отже, маємо двадцять вісім чоловік, враховуючи і керівника групи Протопопова, - вголос міркував Сомов.
- Протопопова скидайте з рахівниці. Для нього у мене є особливе завдання. Таким чином, нам належить відправити двадцять семеро. Переправлятимемо по кілька чоловік. Домовленість про літаки є. Першим з них я сам прибуду до Мюнхена, а ви, містер Хейендопф, на той час повинні скомплектувати кожну групу, щоб потім без затримки приставити її на місце посадки.
- Я волів би, щоб цей обов'язок взяв на себе містер Сомов, - заперечив було Хейендопф.
- Містер Сомов, не вертаючись до Мюнхена, сьогодні ж...- Думбрайт позирнув на годинника, - ні, завтра, бо сьогодні ви не встигнете! - о чотирнадцятій двадцять відлітає до Іспанії. Літак летить через Париж. Під час зупинки цю листівку вкинете в поштову скриньку авіавок-залу. Не треба, щоб іноземний штемпель привертав до неї увагу, хоч зміст її, на перший погляд зовсім невинний, навряд зможуть розшифрувати. Попереджаю вас, містер Сомов, це важливе доручення - поставтесь до нього пильно!.. По прибутті в школу, зараз же подбайте про ізольовані приміщення для новоприбулих. Нунке з цього приводу має мої вказівки... У мене все! Є якісь запитання?
- У мене одне. І навіть не запитання, а скоріше прохання, - озвався Хейендопф.- Допоможіть, щоб я рушив у зворотну путь завтра, а не сьогодні? Я обіцяв полковнику Гордону повернутися негайно, але розумієте...
- Хочеться розважитись?..- вперше посміхнувся Думбрайт.
- Звичайно, і це. Якщо пощастить впоратися із справами.
- У вас ще якісь справи в Берліні?
- Абсолютно приватного порядку. Маленький бізнес.. Думбрайт щиро розреготався.
- Кожен, хто лишився в окупованій зоні, мріє повернутися додому мільйонером... Пізнаю наших хлопців!.. І, признатися, схвалюю. Ділова хватка, чорт забирай, це теж талант!.. Що ж, містер Хейендопф, хай буде по-вашому. В разі чого, можете сказати добряці Гордону, що затримав вас я. Тільки обіцяйте: лише до завтрашнього ранку!
- Безмежно вам вдячний, містер Думбрайт!
У наскоро зіп'ятий і дощенту набитий пожильцями готель Хейендопф повернувся в чудовому настрої.
- Так з чого почнемо, добрий мій геніє?
- З розвідки, звичайно. Якщо ви почекаєте мене тут з годину...