— Ви й справді провадите подібні розмови на небі?
Аріель зніяковіло кивнув головою. Він окинув поглядом кімнату і сказав:
— Але намагаємося не робити цього в присутності Бога. Він страшенно чутливий до критики.
— Ніколи не повірю.
— Та ж ви вірите у все, що завгодно. Ми там, на небі, можемо охопити уявою набагато більше, ніж ви.
— Я вірю, що Бог стоїть вище за будь-яку критику.
— Ти ж ніколи не стикалася з ним віч-на-віч. А якби ти сама створила цілий світ, то, мабуть, також трішки боляче сприймала б критику. Ми говоримо про дуже поважні речі. Хоча й високо цінуємо Бога за все, що він створив, і вважаємо його витвір майже геніальним, це ще зовсім не означає, що усе не могло б бути зроблено інакше. Бог, завершивши свою працю, так страшенно втомився, що відпочивав увесь сьомий день. Він просто падав з ніг від утоми, уявляєш? Думаю, мине немало часу, перш ніж йому знову захочеться спробувати себе у творчості.
Сесілія була зайнята своїми думками:
— А якби існувала лише одна стать. Або, скажімо, три. Так, три, це був би найкращий варіант.
— Гадаєш, чоловіка і жінки недостатньо для дійства?
— Дійства не бракує, особливо, коли у сім’ї купа дітей. Ти, здається, не дуже добре обізнаний із земним життям.
Аріель здвигнув плечима:
— Я хотів би пізнати більше.
— Якщо б для народження дітей, — провадила своє Сесілія, — необхідними були три статі, дітей з’являлось би менше, і це було б першим кроком до розв’язання проблеми перенаселення планети…
— Почекай, — утрутився Аріель. — Ти забігла надто далеко вперед.
Сесілія розчаровано зітхнула:
— Я думала, для ангелів час — не проблема.
— Тільки не тоді, коли ви говорите про народжуваність і таке інше. Тоді ми так далеко від небес, що час починає стосуватися навіть нас.
— На мою думку, ліпше, хай уже троє людей так сильно полюблять один одного, аж захочуть разом мати дитину, ніж двоє випадкових мають упасти в обійми один одному і зачати дитину тільки тому, що вони дозріли до цього.
— Чиста математика Дві статі, котрі хочуть мати дитину, не можуть її зачати без допомоги третьої. Це ти мала на увазі?
Дівчинка кивнула:
— Коли дві із трьох статей забажають дитини, третя може сказати: «Ні, друзі. Одному з нас слід виявити розсудливість. Почекаємо рік або два. Я не готовий зачинати дітей саме тепер. Навіщо поспішати?»
Їй стало смішно з власних слів, усміх осяяв і личко Аріеля:
— Схожі потішні ідеї ми також не раз обговорюємо на небі.
Та Сесілія сказала ще не все:
— Крім того, більше близьких людей могли б доглядати свою дитину, коли вона, скажімо, захворіє. Двоє батьків мали би змогу присвятити трохи часу собі, тоді як третя мама чи тато піклувались би про дитя. А ще дитину любило би більше людей. Та й узагалі, з’явилось би більше тих, хто любив би один одного.
Обличчя Аріеля набуло незрозумілого виразу. Здавалося, наче він сидить тут з цією незворушною маскою на лиці уже цілу вічність. Урешті він промовив:
— Невже й справді люди любляться між собою лише в родині?
— Може й ні, але повір, стало би більше любові у світі, якби діти мали по троє, а то й по четверо батьків. От тільки…
— Що?
— … стало би й більше скорботи.
— Скорботи?
Сесілія знову закусила губу, а тоді продовжила:
— Коли хтось помре, за ним сумуватиме більше людей, ніж звичайно. Аріель лише похитав головою:
— Знову ти поспішаєш.
— Чому це?
— Якби було так, як ти кажеш, то й ласки та втішання було би теж більше.
— І так би усе наростало, далі й далі.
Ангел кивнув:
— Але якщо у кожній сім’ї тільки двоє дітей, то врешті-решт людей на землі залишиться не так уже й багато.
— Чому ти так думаєш?
— Якщо у трьох дорослих народжуватиметься лише по двоє дітей, кількість людей поступово зменшуватиметься. І колись цей процес припиниться назавжди.
Сесілія засміялася:
— Одного чудового дня залишаться тільки Адам та Єва, і все знову почнеться спочатку. От якби їм простили оте гріхопадіння, тоді б вони змогли жити в раю вічно. Гарно було би, правда?
— Справді, не так уже й зле. Але ми заповзялися критикувати сам світовий устрій.
— А це не має сенсу? Ти говориш майже, як моя мама. Немає жодного «сенсу» жалітися на твою хворобу, — каже вона. Але ми уникаємо розмов про хвороби і таке інше.
— Я нічого й не казав про хворобу. Але обіцяю завести балачку про три статі, як тільки з’явиться нагода погомоніти з Богом. Він уміє оцінити гумор.
— Справді?
Ангел усміхнувся, його аж розпирало від пихи: