Друга серія листів до Тані — це тема «казки кохання», тобто позитивної функції ідеалу, казки, міфу. Про позитивне у міфі я писав ще у 1970 році в «Етичній настанові». Пришвін та Екзюпері дали художній матеріал для того, щоб уточнити це через поняття «казки кохання». Я пам’ятав, що дещо з психології ролі «казки» у розвитку кохання, в олюдненні статевих стосунків є у Стендаля (поняття «кристалізації»). Але у Лефортівській тюрмі Стендаля не було. Не було і в Київській.
Цікавий образний, психологічний матеріал я знайшов у Олександра Ґріна і в «Сазі про Форсайтів» Ґолсуорсі. Обидва боки культури — «казка кохання» і «приручення» — у «Сазі» змальовані по-своєму. Поняття «приручення» за «Сагою» слід поставити в опозицію до «присвоєння». «Приручаючи», Я дарує себе Іншому, любить Іншого за те, що той інакший, не схожий на Я, за його самоцінність, самосутність.
Роблячи «подарунок» Іншому, турботливо, обережно, шанобливо ставлячись до Іншого, Я виходить за власні межі, розширюється. Трагедія абсолютної самотності частково розв’язується через культуру — любов, дружбу, мистецтво, релігію, науку. Віддаючи себе, здобуваєш світ, Іншого, тобто Друга.
Присвоєння ґрунтується на тій самій потребі — розширити себе. Але при цьому Я посягає на особливість Іншого, на його самоцінність (у казці про Царівну-жабу це висловлюється в образі спалення жаб’ячої шкірки, у казці про Царівну-лебідку — у бажанні з’їсти лебедя). «Хвилино, зупинися», «море, ліс, картина, жінка — мої», «ти — слуга», Каїн вбиває Авеля, «ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї — наше завдання». Вбити, зламати, зжерти, присвоїти, підкорити. Все це різні форми присвоєння.
Присвоюючи навколишнє, Я розширює своє фізичне тіло, але вбиває своєрідність Іншого. Знецінюючи навколишнє, Я залишається у цілком порожньому середовищі і тим самим саме зникає як Хтось.
Легенда містиків про вампірів, які поглинають психічну енергію навколишнього і при цьому все більше знесилюються, втрачають своє внутрішнє лібідо, міфологічно відображає трагедію привласника.
Чарівна казка як пошук того, чого бракує або ж вкраденого завершується весіллям, перетворення героя на мага, чоловіка й короля (або ж святого, Бога). Але перед весіллям перед героєм з’являється небезпека. Дочка, дружина чи мати Змія переслідує героя — переможця Змія, Горинича, Кощія Безсмертного. Усі види небезпеки з їхнього боку зводяться до того, що вони поглинають героя. У весільному гімні Рігвед зображено страх нареченого перед шлюбом, перед нареченою. Це страх перед поглинанням у шлюбі (один з боків цього — страх перед втратою невинності, страх такий незрозумілий у патріархальній культурі). Царівна-жаба покидає чоловіка, коли він посягає на її межі — шкірку.
Пришвін у «Корені життя» пов’язав казку про Лебідку, свою казку про оленя-квітку з проблемою міфу любові в узагальненому вигляді. У «Корені життя», у «Фацелії», у багатьох малюнках природи, філософських притчах він розвинув опозицію «приручення» й «присвоєння», культури й хамства, пов’язав почуття любові до Іншого з творчістю, проблему сублімації любові з її генералізацією.
Річ не в тому, що пішла Вона від тебе, річ у тому, що Вона була. Якщо Вона пішла, то пошук її приведе тебе до розкриття краси природи, людства, культури — до розширення Я, до творчості як здійснення Я, до подолання у творчості і в любові смерті й абсолютної самотності як форми смерті.
А хамство — це вбивання і навколишнього, і Я, це руйнування «уз» (термін Екзюпері), деградація особистості, перетворення її на хама.
За такою здеґрадованою особистістю, як професор Лунц, я вже спостерігав на першій комісії, комісії Інституту Сербського. На жаль, розмова з цією комісією зливається у мене в пам’яті з попередніми розмовами з жінкою-психіатром, що відмовилась назватись, і з Лунцом. На комісії я запитав у її членів їхні прізвища, та вони також відмовились це зробити.
15 вересня виповнилось 9 місяців мого перебування у тюрмі. За законом далі тримати під слідством можна тільки після звернення слідчого, підтриманого Генеральним прокурором СРСР до Президії Верховної Ради. У тому разі, якщо прохання слідства обґрунтоване, у випадках надзвичайно складних для проведення слідства, Президія особливим указом може продовжити термін слідства.
Я написав заяву в Адміністративний відділ ЦК КПРС (довго вагався — адже така заява визнає де-юре те, що всім відомо як де-факто: все в країні залежить не від Рад і не від уряду, а від партійної верхівки) на ім’я Генерального Прокурора Руденка, Прокурора з нагляду за КДБ. Я описав, як проводилось слідство, як з 1969 року готувалась психіатрична розправа. Я вимагав, щоб було проведено додаткове обстеження: електрофізіологічне (у книжках Снєжневського воно згадується як один з методів діагностування), біохімічне та інші, оскільки одних допитів — до того ж проведених необ’єктивно — замало. Я також вимагав свого представника в комісії експертів і проведення експертизи у стаціонарних умовах.