— Рятуйте! — щосили зарепетував Рафаель.
Проте я в темряві не міг стріляти в каймана, бо нічого не бачив. Човен знову захитався. Це переляканий, мокрий Рафаель з відчайдушною поквапливістю видряпувався в нього. З переляку кухар упав ниць на туші вбитих кайманів.
— Тікаймо! — пробелькотів він тремтячим голосом. — Якщо жакаре уасу перекине човен, він зжере нас!..
Педро занімів від жаху.
Через якийсь час Рафаель знову підняв ліхтар. Світло впало на воду, вихопивши з темряви каймана, що застиг на тому ж місці. Що за чортівня! Такого каймана я ще не зустрічав.
Рука Рафаеля тремтить. Стоячи навколішках, він з жахом уп'явся поглядом у крокодиляче око. Сміливість Педро теж де й поділася! Комірник перелякано стогне. У світлі ліхтаря, на відстані простягнутої руки, на нас люто дивляться двоє страшних, вирячених очей. Частина спинного панцира стирчить з води. Для каймана тут за мілко. Наш перевантажений човен теж торкається болотистого дна.
Нерви Рафаеля більше не витримують. З переляку він затуляє світло. В цю мить у темряві розлягається такий несамовитий крик Педро, ніби кайман відкусив комірникові ногу. Рафаель і собі почав перелякано стогнати. Я цілком розумію їх: хижак щомиті може накинутись на човен і його страшна паща розтрощить наші кістки, розірве нас на шматки. Але промінь, наче гостре лезо, знову прорізує темряву.
Кайман мов примара стоїть на тому ж місці, вирячившись на світло.
Може бути лише одна причина такої поведінки: з хижаком трапилась якась біда. Коли б він був здоровий, то вже давно діяв би: або ж нападав на нас, або ж утікав.
Хижак знову роззявив пащу з страшними білими зубами і клацнув ними. Але з місця не зрушив. Кожне око його завбільшки з фарфорову чашку. Світло відбивається в них. Дуло рушниці від правого ока каймана приблизно на сажень. Я натискаю курок. Гримить постріл. Луна прокотилася очеретом і над болотом. Хижак здригнувся і, мов колода, витягнувся на воді. Я влучив прямо в праве око хижака.
Аж тепер догадався. Очевидно, це той кайман, в якого стріляли біля свинарні Родж і Пріндж і якого поранив босоногий юнак третім пострілом. Поранений кайман доповз сюди, а ми натрапили на нього. Тому він і не ворушився, лежав на місці.
— Все гаразд, Рафаелю, — втішаю кухаря, що стоїть навколішках без шапки, мокрий, у заляпаному білому піджаку.
Рафаель перелякано блимає на мене очима.
— Вбили?
— Вбив!
— Уже не ворушиться?
— Ні. Здох. Ось він лежить в очереті біля човна.
Я сідаю на середину човна перезарядити рушницю, а Рафаель тим часом заглядає за борт. Ліхтар освітлює убитого майже чотириметрового каймана-самця.
— Він міг схопити мене, — простогнав Рафаель.
— Тепер усі жахи позаду. До речі, цей кайман кимось уже поранений.
— Тікаймо з цього клятого болота, сеньйоре, — просить Рафаель. — Таке полювання не для мене. Я більше ні за які хвости жакаре не погоджусь на таку нічну прогулянку!.. Педро! — благально промовляє кухар до друга. — Веслуй до берега! Хіба тобі мало цього?!
— Ох, досить, досить! — стогне Педро, глибоко зітхаючи.
Ну що ж, Рафаель і Педро, видно, не ті люди, з яких можна ліпити скульптуру героя.
Педро не гаючись почав веслувати, Я наліг на друге весло, а Рафаель ліхтарем освітлював шлях серед стовбурів і очерету. Через чверть години ми вибрались на відкриту частину Тапажосу і попливли понад берегом. Ще через чверть години наш човен причалив до фазенди. На нас тут чекали чоловік десять кабоклу. Воші стояли на причалі і зацікавлено дивилися, як Педро і Рафаель викидали, тепер уже сяючи від гордощів, убитих крокодилів на берег. Здебільшого це були очкові каймани.
— А вранці притягнемо ще й величезного жакаре уасу, — вихвалявся Рафаель. — Ось побачите, якого каймана ми вбили вночі, — ще більше дивує він і без того вражених кабоклу.
Рафаель підходить ближче до друзів і гордо розповідає їм про небезпечне полювання. Заляпаний болотом піджак, брудні короткі штани, а також чотирнадцять вбитих кайманів — красномовний доказ небезпечної поїздки. Огрядний Педро не такий балакучий. Він тільки сопе.
— Педро, вранці віддайте шкури з кайманів сеньйорові Перейра. Його пароплав стоїть у порту біля великої фазенди.
— Все буде зроблено, сеньйоре! — відповідає Педро. — На добраніч! І хай щастить вам у полюванні на Купарі!
Відштовхую човен від причалу і пливу в чорну пітьму. Додому.
Від'їзд