Ртутний стовпчик у термометрі, що лежить долі, витягується, немов примара. Він то роззявляє на мене рота, погрожує, то вилазить з скляного футляра. Навколо мене виростає цілий ліс термометрів. На кіпцях їх горять ґноти, мов свічки біля труни покійника.
… Розплющую очі. Величезні термометри-свічки зникають. Смеркає. Оце так довго я спав? А може, марив? Не знаю. Хочеться пити. Вилізаю з гамака, підходжу до човна, стаю на коліна і запиваю двома куями води три таблетки хініну. Вранці вип'ю ще три таблетки. Малярію лікую, а от шлунок і печінка ниють від болю.
Стоячи навколішках, дивлюсь на небо, де збираються чорні дощові хмари. Буде дощ. Якщо покваплюсь, ще встигну зварити собі на вечерю чорну каву. Хінін зробив свою справу, поборов малярію. Тепер відчуваю голод.
Біля гамака палає вогнище. В казанку закипає вода. З човна закидаю вудку. На гачку настромлений зелений жук, схожий на саранчу. Не встигаю закинути, як поплавок одразу йде під воду. Підсікаю і відчуваю, що на гачку риба. Незабаром вона опиняється в човні.
На вогнищі закипає чорна кава, вариться юшка з цибулею і червоним перцем. Під навісом човна вже постелено на ніч. Треба зняти гамак і перенести в човен.
Казанок з свіжою юшкою забираю в човен уже під зливою. Поки приніс його — промок до ниточки. Майже темно, але не запалюю ліхтар, бо карбіду лишилось мало. Вечеря відновлює мої сили.
Цілу ніч лив дощ. Двічі доводилося вичерпувати з човна воду. В темряві це зробити нелегко. Якісь звуки, що пробивались крізь шум дощу, будили мене кілька разів. Дощ без упину барабанить по накриттю. В казанок налилося за ніч повно води. Якщо небесні крани відкриватимуться так і надалі, то незабаром кількість опадів досягне в середньому за рік три тисячі міліметрів.
На новому місці. Дві мисливські пригоди
Зупиняюсь кілометрів за двадцять вище від учорашньої стоянки. Почуваю себе зовсім здоровим і дужим, наче малярію залишив на попередній стоянці. Струмок тут розгалужується. Ширина обох струмків однакова, і важко визначити, де основне русло, а де притока. Ясно одне: жодним струмком не можна пливти далі, бо вони завалені деревами. Сьогодні вже випогодилося. Від сонця волога випаровується і густими клубами пари пробивається крізь зелену стелю джунглів. Приплив я сюди ще вчора, задовго до сутінків, і причалив біля берега рукавця, що впадає в один із струмків. На березі ростуть пальми міріті. Під зеленим віялоподібним листям висять велетенські грона плодів. Ці пальми-велетні, що стоять трикутником між струмком і рукавцем, дуже красиві. Вирішую зупинитись тут і зробити навіс під пальмами, які щедро пропускають сонячне проміння. За день зроблю його. Правда, доведеться працювати з сокирою, і це на якийсь час віджене од стоянки звірів. Якщо буде хороша погода, сьогодні переночую просто неба. А коли піде дощ, сховаюсь у човні.
Тваринний світ у цих місцях дуже розмаїтий. Навколо багато красивих, яскравих птахів, лісних і водяних черепах, мавп тощо. Підпливаючи сюди, я бачив, як у воду сповзала величезна анаконда. Чув і ричання ягуара.
Смеркає. Човен порожній. Усі речі винесено на берег. Палає вогнище. Над полум'ям висить казанок. У ньому вариться моя улюблена юшка. Дим іде вгору, окурює листя пальм і зникає в чорному небозводі. Цей тропічний вечір, вогнище, шарудіння жуків, дзюркіт струмка навівають поетичний настрій. Якби я був поетом, не один чудовий вірш написав би від споглядання тропічної краси.
На чорному небозводі, немов коштовні камені, мерехтять зорі. Аж хочеться простягти до них руку і зняти з неба. Ні, ні, вони мені не потрібні. Для мене цілком досить світла карбідного ліхтаря.
Ніч минула спокійно. Мабуть, і в найкращому номері готелю не виспався б краще. Хоч, правда, другу половину ночі довелося коротати в човні на мокрих дошках, бо пішов дощ.
Прокинувшись, відразу вирушаю в джунглі.
По опалому листю снують великі й малі ящірки. Серед гілок пурхають пташки. Здалеку долинає ревіння мавп. Промокши за ніч до кісток, вони радісно вітають ранок. Я звертаю ліворуч і йду понад струмком, ширина якого тут не більше двох кроків. Струмок поведе мене в долину. Він буде надійним орієнтиром і по дорозі назад. Кам'яні плато і скелі вулканічного походження заросли деревами. Численні струмки впадають в основний струмок: Трохи пізніше, коли влаштую стоянку, обійду райони обох струмків. Але спочатку поброджу в гущавині поблизу стоянки.
Сподіваюсь багатої здобичі в цьому районі. Як завжди, на вулканічних плоскогір'ях, ліс рідший і менш обплетений ліанами. По мокрому опалому листю йду безшумно. Над водою літають великі метелики і довгі легкі бабки. Двадцятисантиметрові бабки борознять поверхню струмка хвостовою частиною тіла. А вода з дерев без упину капає. Скрізь, куди не повернусь, — густе павутиння, по якому лазять павуки. Над головою літають великі жуки і колібрі. Їх так багато, що навіть не одразу можу розібрати, де жук, а де колібрі.