Упродовж року зустрічався з Клер, коли нам було чотирнадцять чи п’ятнадцять. Двадцятидвохрічний блондин із брудним волоссям і золотим зубом, на мотоциклі. Мені він ніколи не подобався — навіть у чотирнадцять. Те, що Клер хотілося спати з чуваком такого віку, викликало лише подив та огиду, навіть попри те, що Рік міг дістати алкоголь та провести в клуб.
— Який же мерзенний він був, — я бовкнула, перш ніж подумала. Прикусила язика, проте Клер лише реготала.
— Ще й який мерзенний. Не можу повірити, що тоді я цього не зауважувала. Гадала, що я така загадкова, бо сплю з хлопцем, старшим за мене. Зараз це виглядає, як за крок до Джиммі Севіла, — вона фиркнула, а потім скрикнула, коли машина наскочила на вибоїну. — Ой-йо, вибач.
Останній, наритий коліями шмат дороги їхали мовчки. Нарешті допхалися до гравію перед будинком й обережно припаркували машину поруч з орендованою Ніною та «лендровером» Фло.
Клер вимкнула двигун, якусь мить ми ще сиділи в авто, розглядаючи будинок і акторів, які проходжалися сценою, все так, як казав Том. Фло клопочеться біля пічки на кухні. Мелані схилилася над телефоном у вітальні. Том простягнувся вздовж дивана навпроти скляної стіни й гортав журнал. Ніни не було. Найімовірніше, на балконі з цигаркою.
«Чому я тут? — знову болісно танцювало в голові. — Чому я приїхала?»
Потім Клер обернулася. Золотаве світло будинку освітлювало її обличчя.
— Лі, — мовила вона. Тієї ж секунди я сказала:
— Слухай.
— Що? — запитала вона. Я похитала головою.
— Ти перша.
— Ні ти, чесно, це не настільки важливо.
Але більше терпіти несила. Запитання висіло на кінчику язика. Натомість я мовила:
— Я більше не Лі. Я — Нора.
— Що?
— Моє ім’я. Я не називаюся тепер Лі. Ніколи не любила це ім’я.
— А, — Клер мовчки переварювала. — Гаразд, отже, зараз Нора, так?
— Саме так.
— Намагатимуся запам’ятати. Це буде не так просто, знаючи двадцять один рік тебе як Лі.
«Але ти ніколи мене не знала», — мимоволі подумала й спохмурніла. Та звісно ж, вона мене знала. Вона мене знала з п’яти років. У тому й уся сіль — вона мене знала надто добре. Вона бачила крізь облицювання дорослості маленьке налякане худорляве дівча.
— Чому, Клер? — несподівано вирвалося. Вона підвела очі, до мене було звернене її чисте й бліде обличчя.
— Чому що?
— Чому я тут?
— Господи, — вона потупила погляд на руки. — Я знала, що ти запитаєш. Припускала, ти не повіриш, якщо я скажу: о, стільки років не бачились і таке інше.
Я похитала заперечливо головою.
— Це ж не тому, еге ж бо? У тебе було десять років, щоб знайти мене, лише одне твоє бажання. Чому зараз?
— Тому що, — вона глибоко вдихнула. Мене приголомшило, що вона хвилюється. У це важко було повірити. Я ніколи не бачила її іншою, окрім самовпевненою, навіть у п’ятирічному віці. Її погляд міг розплавити найсуворіше вчительське серце. Я думаю, це ще одна з причин нашої дружби — у ній було те, чого я так прагнула — цілковите володіння собою. Навіть стоячи в її тіні, я почувалася впевненіше. Але більше ні.
— Тому що… — повторила вона. Її облуплені багрові нігті спалахнули, червоні, наче кров. Її пальці стиснулися в кулак, світло від будинку відстрибнуло від нігтів на машину. — Бо я вважаю, ти заслуговуєш на те, щоби знати. Щоб тобі сказали це у вічі. Я пообіцяла. Пообіцяла собі, що скажу, дивлячись тобі у вічі.
— Що? — я нахилилася ближче.
Мені не було страшно, лише діймала цікавість. Я забула про брудне взуття, запах поту від одягу. Забула все, окрім схвильованого обличчя Клер, сповненого вразливості, якої ніколи досі я не бачила.
— Весілля, — вона знову поглянула на руки. — Точніше, той, із ким я одружуюся.
— Хто? — я запитала, а потім, щоб зняти напруженість, що вщерть заповнила автомобіль, додала. — Це ж не Рік, я завжди знала…
— Ні, — Клер обірвала мої слова. Втупилася поглядом просто мені у вічі. Ні крихти сміху, лише вперта цілеспрямованість. Так, ніби мусиш учинити підлість, без неї ніяк… — Ні, це Джеймс.
8
Спочатку я просто стояла, вирячивши очі, й сподівалася, що мені почулося.
— Що?
— Джеймс. Я виходжу заміж за Джеймса.
Відповіді не було. Я сіла, втупившись у дерева-вартові, кров шуміла та глухо бухкала у вухах. Хотілося кричати, проте змовчала. Намагалася переварити почуте.
Джеймс?
Клер та Джеймс?