Кліпаю очима, пробую підвестися, намагаюся зрозуміти, де я і що відбувається.
Це Ламарр, я спала.
— Котра година? — сонно запитую.
— Майже полудень, — відказує різко. Жодного натяку на усмішку. Загалом у неї досить похмурий вигляд. Детектив-констебль Робертс стоїть позаду, його суворий погляд зосереджений та непорушний. Створюється враження, що із самісінького народження йому встромили олівець й наліпили кислу міну на обличчя. Неможливо уявити його в обіймах з дитиною чи під час поцілунку з коханою.
— Ми би хотіли поставити вам кілька запитань, — заявляє Ламарр. — Вам потрібна хвилинка?
— Ні, ні, все добре, — відповідаю. Поводжу головою, намагаючись остаточно прокинутися. — Продовжуйте.
Ламарр киває, вмикає диктофон і повторює попередження. Потім дістає аркуш паперу.
— Норо, будь ласка, прочитайте це. Це виписка з електронних листів та повідомлень, відправлених з вашого та Джеймсового телефонів протягом кількох останніх днів.
Вона передає мені папір, я сідаю зручніше, стираю сон з очей, намагаюся сконцентруватися на щільно надрукованих рядках. Це список повідомлень із зазначеними номерами, датами та часом відправлення. Там ще написані якісь дані, проте я не можу їх розібрати, можливо, GPS-локація?
Перше в списку відправлене з мого номера, час: п’ятниця, 16:52.
ЛЕОНОРА ШОУ: Джеймсе, це я, Лео. Лео Шоу.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Лео? Господи, це й справді ти?
ЛЕОНОРА ШОУ: Так, це я. Мені конче необхідно тебе побачити. Я на дівич-вечірці в Клер. Будь ласка, приїдь. Це терміново.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Що, справді?
ДЖЕЙМС КУПЕР: А К. тобі сказала?
ЛЕОНОРА ШОУ: Так. Будь ласка, приїдь. Не можу пояснити по телефону, але мені необхідно з тобою поговорити.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Ти й справді хочеш, щоб я приїхав? Це не може почекати до повернення в Лондон?
ЛЕОНОРА ШОУ: Ні. Це дуже терміново. Будь ласка. Я ніколи нічого в тебе не просила, ти мені винен це. Завтра? Неділя — запізно.
Довга пауза. Наступна відповідь від Джеймса датується п’ятницею, 23:44.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Завтра в мене вистава вдень та ввечері.
З театру звільнюся не раніше 20–21 год. Можу приїхати на машині, але це ще плюс п'ять годин. Буду посеред ночі. Ти справді хочеш, щоб я це зробив?
Відповідь закріплена суботою, 7:21.
ЛЕОНОРА ШОУ: Так.
Ще одна пауза. Відповідь Джеймса надійшла о 14:32.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Ок.
ЛЕОНОРА ШОУ: ДЯКУЮ ТОБІ. Машину лишай на дорозі. Коли підійдеш до будинку, йди до задньої частини. Я залишу двері на кухню відчиненими. Моя кімната на другому поверсі, другі двері праворуч. Усе поясню на місці.
Ще одна довга пауза. Джеймсова відповідь відправлена о 17:54, вона майже розриває моє серце.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Ок. Лео, пробач — за все. Дж х
А потім о 23:18.
ДЖЕЙМС КУПЕР: Їду.
А потім все.
Коли я підводжу погляд на Ламарр, знаю, що очі топляться у морі сліз, голос зламаний та німий.
— Допитувана закінчила читати виписку, — вона тихо промовляє для запису. Потім звертається до мене, — Отже, Норо? Пояснення? Невже ви думали, ми їх не знайдемо? Видаляти їх не було сенсу, все вдалося відновити із сервера.
— Я… я… — роблю спробу. Глибоко вдихаю. Змушую себе заговорити. — Я н-не відправляла їх.
— Справді… — це не запитання, а просте, дещо втомлене підтвердження.
— Справді. Ви мусите повірити мені, — знаю, що навіть якщо почну щось базікати, мені це не допоможе. — Хтось міг їх надіслати. Хтось міг скопіювати мою сім-карту.
— Повірте мені, ми до цього вже звикли, Норо. Повідомлення були відправлені з вашого телефона, час відповідає вашій відсутності під час пробіжок та поїздки на стрільбище по глиняних тарілках.
— Але я не беру із собою телефон на пробіжку!
— Докази GPS більш ніж переконливі. Ми знаємо, що ви виходили з будинку й піднімалися на пагорб, щоб зловити сигнал.
— Я їх не відправляла, — безпорадно і марно повторюю. Хочу залізти в ліжко й закутатися з головою під ковдру. Ламарр дивиться на мене з висоти свого зросту, вона більше не сидить поруч, втішаючи. Її обличчя заклякло, як викарбуване. Там є дещиця співчуття, проте з’явилася невідома досі невблаганність. Її обличчя схоже на безжальну байдужість янгола, але не янгола милосердя, а янгола вироку. Він прийшов не заспокоїти, а вершити правосуддя.