Не прийняти частування — означає порушити соціальні коди, які існували в Росії ще задовго до того, як моя нога ступила на її землю. Жінка, що наполегливо нав'язується зі своїми грошима, анітрохи не пропагує скандинавської рівноправності. Російський чоловік просто не зрозуміє її поведінки, образиться і розгубиться.
Медаль, як відомо, має два боки. Росія — шовіністичне суспільство, де чоловіки можуть бути не лише галантними кавалерами й егоїстами та егоцентриками. Так воно часто й буває, надто в подружніх стосунках. Російські чоловіки вважають, що їхні дружини й подруги повинні бути їм опорою в усьому та всюди: обід має вчасно стояти на столі, помешкання — постійно вилискувати чистотою, діти — зачесані, доглянути і викупані. Здебільшого так і є, російські жінки радо взяли на себе цю роль.
У попередньому розділі я описала здібності російської жінки одночасно вибудовувати професійну кар'єру, піклуватися про домашній затишок, чоловіка й дітей, дозволяти чоловікам тішитися ілюзією верховенства в родині. Мабуть, саме тому чимало російських жінок мріють знайти чоловіка, який піклувався б про них. Бажано грошовитого.
Як пощастить, жінка, не вагаючись, полишає професійну кар'єру. вважаючи, ніби вони з чоловіком уклали неписану угоду. Її завдання — вести домашнє господарство, піклуватися про дітей та бути вродливою. Завдання чоловіка — леліяти її, мов діамант, і носити на руках.
Та цього він, ясна річ, не робить. Навіщо, якщо дружина й так в усьому залежить від нього. Він може завести собі коханку, засиджуватися допізна на роботі, а решту вільного часу бути зі своїми приятелями. Жінка не йде на розлучення, бо це б означало різке падіння її життєвого рівня. Чоловіки влаштувалися ідеально: кар'єра, коханка, друзі й дружина, за якою вони, мов за кам'яною стіною.
Російські чоловіки не залежні від своїх жінок, лише одні від одних. У діловому житті — на суто чоловічій арені — кожен крок, кожний злет кар'єрною драбиною відбувається за допомогою зв'язків. Зв'язків з іншими чоловіками. А їх треба підтримувати й плекати.
Жінки — це, звісно, добре, але дарувати їм надто багато уваги, зайве. Вони й так нікуди не подінуться...
— Іноземцям це збагнути не під силу, — каже Гельґе, мій норвезький знайомий, теж працює у Москві. — А тому, щойно познайомляться з росіянками, умить потрапляють під їхню пантофлю.
На думку Гельґе, російські жінки дуже добре навчилися маніпулювати чоловіками. Чоловік — істота сильна й незалежна, а тому треба розставити на нього якнайбільше пасток. Російські чоловіки готові до цього й не дають обхитрувати себе. Іноземці ж надто раціональні та наївні. Вони неспроможні розпізнати підводних течій у поведінці своїх російських приятельок, а тому швидко потрапляють до розряду «пантофляних». Принаймні так вважає Гельґе, який припинив упадати за росіянками — не хоче дозволити заманити себе в пастку.
Російські чоловіки хоч і поводяться егоїстично, усвідомлюють насправді, що жінки в своєму розвитку стоять на значно вищому щаблі за них. На банкетах російські чоловіки неодмінно виголошують спіч на пошану жінок. На загал, жінок вважають культурнішими, освіченішими й витонченішими за чоловіків, та водночас вони значно емоційніші й слабкі, а тому їм не можна довіряти відповідальних справ у суспільстві.
«Жінка дана чоловікові, щоб зробити його кращим. Вона дана, щоб навчити нас терплячості й шляхетності», — стверджує у своїй книжці Ми і вони нестерпно самозакоханий шовініст, тележурналіст Володимир Соловйов.
Тож, іншими словами, завдання жінки — служити прикладом чоловікові, ушляхетнювати його. Але неписаною угодою передбачено, що чоловік є і завжди буде телепнем, а тому йому треба вибачати всі його нерозумні вчинки й слова. Як співається в одному російському шлягері: Прости, поверь, и я тебе открою дверь, и я прощу и никуда не отпущу. Навряд чи треба пояснювати, що пісню співає жінка...
Шкода скандинавських жінок — з цим погоджуються усі російські чоловіки. Ніхто не каже їм компліментів, бо скандинави давно вже не суворі чоловіки, а розманіжені, смиренні «пантофляники», змушені господарювати вдома і навіть були помічені на вулицях з дитячими возиками... Північноєвропейські жінки настільки захоплені кар'єрою і проблемами тендерної рівності, що й самі вже стали схожі на чоловіків: короткі зачіски, окуляри, взуття без підборів. Усі ці «лайноступи», які носять фінські, шведські й норвезькі жінки на всі випадки життя, збуджують у російських чоловіків лише неприховану відразу.