Це зовсім не означає, що росіяни п'ють помірно. П'яні чоловіки — це нормально (жінки напиваються дуже зрідка), соромитися цього абсолютно зайве. Навіть якщо на ранок від чоловіка відгонить перегаром на роботі. Але захмеліти — зовсім не означає стати некерованим і буйним, радше надмір велелюбним. Хоча російські чоловіки полюбляють цілуватися та обійматися і на тверезу голову...
Якось я брала інтерв'ю у колишнього прем'єр-міністра Росії Єгора Гайдая, коли він приїжджав до Гельсінкі на семінар, організований кандидатом у президенти Генріком Ляксом. Гайдай з'явився на семінар десь біля десятої ранку. Я відразу занюхала перегар, який ні з чим не сплутаєш, — Гайдай, без сумніву, непогано розважився напередодні. Але думка й слово Єгора Тимуровича, як завжди, були гострі й розсудливі. Розмова вийшла чудова, жвава й дотепна, набагато цікавіша, ніж більшість моїх інтерв'ю з фінськими політиками.
Російські бізнесмени та політики певного рівня часто мають добре вироблений імунітет проти алкоголю — п'ють, п'ють немало, але не напиваються до чортиків. Гадаю, це головна умова для здобуття високого рейтингу. Путін — виняток: він завжди вживав спиртні напої дуже помірно.
Горілку п'ють не лише задля звеселяння. Горілка має ще й сакральне значення, її справно вживають для відзначення найрізноманітніших подій. П'ють на честь закінчення навчання, коли купують автомобіля, привозять нову канапу чи музичний центр. Існує традиція: по закінченні університету чи інституту скроплювати диплом горілкою. Нове авто охрещають шампанським.
Фантазія росіян не має меж, якщо треба знайти привід до святкування. Немає такої покупки, навіть щонайменшої, якої не варто було б обмити, як це називається російською. Обмивають нове крісло, мотоцикла чи мобільного телефона, тобто п'ють з добрими друзями за нову річ, щоб довго служила.
Коли ми зі своїм тодішнім хлопцем купили телевізора, його приятелі та родичі кілька місяців присідали нам на вуха, мовляв час уже обмити купівлю.
— Привід завжди знайдеться. — сміявся мій хлопець.
Чимало росіян вважають горілку набагато менш шкідливою для здоров'я, ніж інші алкогольні напої. Горілка чиста, без хімічних домішок — часто чую я від своїх друзів, надто від тих, кому вже за п'ятдесят. Я знаю багатьох росіян, які п'ють тільки горілку, вважаючи, що вона менше шкодить організмові, ніж пиво чи вино.
У товаристві алкогольні напої розливає завжди чоловік. Жінки навіть не торкаються пляшки. Сідаючи за стіл, жінка чекає, коли їй наллють, а доти не п'є нічого й, звісно, не просить, аби їй наповнили келиха — не годиться... Хто саме з чоловіків наливатиме, неважливо; це не конче господар, може бути будь-який чоловік з товариства.
Те ж стосується відкорковування пляшок з вином чи шампанським. Я, так мені здається, добре вмію і сама відкорковувати пляшки, але жодний російський чоловік не дозволить мені на це. навіть у моїй кухні.
Гусари — уособлення традиційної російської культури — п'ють горілку, відставивши лікоть. Цей звичай поширився завдяки давній кавалерійській культурі. У давнину вершник усе ділив зі своїм конем, а кінь тягнувся губами до господаря, коли той клав щось собі до рота. Лікоть виставляють, щоб відсторонити уявного коня.
До пива та вина росіяни ставляться набагато прозаїчніше. У вживанні пива нічого сакрального немає, воно сприймається радше як напій для тамування спраги, аніж алкоголь. У Москві часто можна побачити респектабельних бізнесменів, які повертаються з роботи з портфелем в одній руці і з відкоркованою пляшкою пива — в другій. Вони аж ніяк не пияки, це їхній спосіб релаксувати дорогою додому, ось тільки роблять вони це не в барі, а на ходу. Чомусь люблять росіяни пити пиво на ходу — звичка, якої я так до пуття й не зрозуміла. Немає нічого надзвичайного, коли раптом, начастувавшись, усе товариство вирушає посеред ночі гуляти, тобто пройтися містом, далі пити й спілкуватись.
Ніяк не можу збагнути навіщо зриватися, іти кудись, мерзнути, якщо можна затишно спілкуватися у теплому помешканні. Відповіді на моє запитання так ніхто й не зумів дати, мої російські друзі не розуміли, у чому ж проблема. Це ж так приємно прогулятися разом!
— Але ж надворі холодно! — жалібно пхикаю я.
— Ось усі разом і зігріємося!
Наприкінці тижня у парках дедалі частіше потрапляють на очі компанії підлітків, які цмулять пиво. Лавочка — їхній найліпший друг, бо через високу орендну плату за житло, більшість молодих мешкає з батьками, аж доки їм виповниться далеко за двадцять. Звісно, кому захочеться цілуватися з дівчиною на канапі вітальні, коли тато й мама вдома!