— Я читав про це, але не звернув особливої уваги, — зізнався Валерій.
— Ото й видно, що ти журналіст, а не біолог, — промовив повчально Євг. («Ніби встиг уже стати академіком Є. Косинчуком», — подумав Валерій.) — Тебе більше цікавлять сенсації, ніж спосіб розмноження. А він має досить важливе значення для класифікації виду. Добре вже, слухай, тільки уважно. Процес розмноження восьминогів досить характерний. («А все ж таки — він племінник свого дядька», — глузливо подумав Валерій.) — Відомо, що чистьоха-самка прикріплює яйця в гнізді, печері чи іншому захищеному місці і рясно поливає їх водою з «лійки», погладжує, струшує, щоб очистити від дрібного сміття. Адже навіть дорослі октопуси не терплять несвіжої води. Восьминожихи фанатично віддані своїм майбутнім дітям. Вони нічого не їдять, щоб часом не впала крихта та не забруднила яйця. В той же час вони пильно охороняють їх від будь-яких живих істот. На той час, коли вилуплюються малята, їхні матері так виснажуються, що в них не вистачає сил на власне життя… Я хотів глянути на яйця цього виду, але восьминоги спочатку прикидалися, що не розуміють мого прохання, а потім один з них повідомив, що яєчка знаходяться в особливих приміщеннях і туди нікого не впускають. Я просив показати мені один такий «інкубатор», але вони як затялися. Мені навіть здалося, що моє прохання налякало їх. Домовилися, що відвідини «інкубатора» відкладемо до наступного разу. Боюся, що й тоді вони не будуть поступливіші, а тому…
Він глянув на двері й замовк. Поглядом показав на себе, на скафандр і підняв один палець. Валерій зрозумів, що іхтіолог хоче наступного разу піти сам, без Мудреця, і якимось чином зазирнути в «інкубатор». Занепокоївся, одначе не міг як слід зважити майбутню ситуацію, бо не хотів її створювати в уяві.
Їм обом треба було відпочити, і вони, вимкнувши світло, лягли спати. Валерія сон обминав. Його знову охопив задушливий дрімотний стан. Передчуття небезпеки примушувало піднімати обважнілі повіки, але сон усе-таки долав його й опускав їх, склеплював міцно, як стулки черепашки.
Невдовзі Валерій крізь дрімоту почув віддалений шум, плескіт. Потім долинули інші звуки — ніби спортсмен-новачок після довгої дистанції виліз із води і, відсапуючись, важко чалапає до лави. Звуки наближалися…
Валерій змусив себе розплющити очі. Він побачив, як ручка дверей повернулась. У вузьку, майже непомітну щілину, почав просуватись вогненний павук. Та частина його тулуба, що пролізла в щілину, спочатку була плеската, як млинець. Та ось вона роздулася, ніби павук переливав у неї решту свого тіла, що лишилася за дверима.
Чекання ставало нестерпним. Валерій напружився, схопився на ноги і ввімкнув світло в салоні.
Тільки-но засвітилися плафони, вогненний павук згас. Перед Валерієм був спрут. Очі його блищали, деякі щупальця були скручені, інші витягнуті, ніби він не вирішив, нападати чи захищатися.
— Що тобі треба? — запитав Валерій.
«Хотів подивитись, чи обидва ви тут».
— А яка тобі в цьому потреба?
Спросоння Косинчук тер очі, ошелешено дивлячись на восьминога.
«Хотів перевірити».
— Нащо?
«Щоб знати, що ви тут».
— А коли б нас не було?
«Вас обох чи одного з вас?»
— Припустімо, обох.
«Знав би, що вас немає».
— А коли б одного?
«Знав би, що немає одного».
— Навіщо тобі це?
«Щоб знати».
Валерій не знав, як примусити спрута розповісти про мету нічного візиту.
Євг дивився то на спрута, то на Валерія. Він сказав восьминогові:
— Ти не повинен приходити сюди, коли тебе не кличуть. Ти перебив нам сон.
«Не знав, — відповів спрут. — Більше не прийду, якщо мене не покличуть».
— От і добре. А тепер іди.
Уже за дверима восьминіг промовив:
«Не повинен приходити, коли тебе не кличуть».
Валерій з Євгом перезирнулися. В обох промайнула однакова думка.
Євг запитав:
— Хвилюєшся?
— Він світиться, — розгублено сказав Валерій, підходячи до дверей і замикаючи їх на засув.
— Багато глибоководних здатні світитися в темноті. Так вони підманюють здобич, — мовив іхтіолог, і за його фразою вчувався підтекст: «В цьому нема нічого особливого».
— Я вже бачив одного разу вогненного павука. А після того загинули дельфіни, — роздратовано мовив Валерій.
Євг знизав плечима:
— «Після» ще не означає «від того». Давай спати. Завтра буде видніше.
«Тим більше, що вранці він збирається… — подумав Валерій і обірвав думку, згадавши слова іхтіолога, повторені спрутом. — Чи було це просто повторення?..»