У серцях братів знову зажевріла надія.
В нас є ще два вільні дні, − сказав Джек. − Завтра в Дніпропетровську баскетбольний матч. Що нас тримає?Я не поїду, − відповів Іван.Чому? − запитав Джек.Іван мовчав.
Чого ти мовчиш?Я хочу зустрітися з Мариною.Спочатку на обличчі Джека з’явилося здивування, згодом він усміхнувся, а потім і зовсім розреготався.
Так он воно що! Ну ти даєш, старий! Добре вже, поїду сам. Успіхів тобі тут, пустунчику.Я не пустунчик.Ну-ну, − весело посміхнувся Джек.
Розділ 5 Розмова
Іван призначив Марині зустріч, наступного дня, коли Джек поїхав на баскетбольний матч, вирушив на побачення. Тепер уже таки з квітами.
Дякую, − усміхнулася дівчина.− Як там ваше розслідування? Є якісь зрушення?Є, − відповів Іван. − Старий працівник нікопольського музею точно щось знає, коли він повернеться з лікарні, ми його відвідаємо. У мене таке передчуття, що тоді все і виясниться.Будете йти до нього, покличете ще й мене. Цікаво, що він розповість.Обов’язково.Іван з Мариною довго гуляли містом, знайшовши чимало спільних тем для розмов.
А тим часом Богдан випадково перестрів на вулиці Ігоря, з яким теж був знайомий.
Здоров, Ігоре! − привітався Богдан. − Чув я, що і ти замішаний до цієї історії зі скринею, яка зараз у всіх на вухах.Та так. Частково.Я недавно розмовляв з цими шукачами. Питали, чи не можу я їм чимось допомогти. Все, що я їм знайшов, це легенду про закопані скарби.Це не легенда.Тобто?Там справді були закопані скарби.А ти звідки знаєш?Прадід говорив. Його предками були родичі тих, хто ховав ці скарби. Хоча що то за скарби, я не знаю.Чому ж ти раніше цього ніколи нікому не розповідав?Що б мені це дало?То, виявляється, саме через це ти погодився допомагати шукати скриню?Це була лиш одна з причин. Навіть якби ми щось знайшли, я ж не мав шансів привласнити знахідку собі.Ну, звісно. Та взагалі ці всі пошуки були незаконними.Тобто?Це схоже на чорну археологію. Думаєш, канадці мали дозвіл на такі розкопки? Швидше всього, тихцем собі працювали.І що, за такі речі їх можуть притягнути до відповідальності?Та кому це зараз потрібно? Тим більше, хто тепер доведе, чим і з яким наміром вони займалися? Ти ж читав, у газетній статті Боровенки досить обережно написали про свої розкопки.На дні водосховища стільки траншей, що вони там точно не один тиждень промишляли.Але ці траншеї ніхто не шукатиме. Слухай, ти так розпитуєш, ніби тобі хочеться цих канадців посадити.У Ігоря в голові роїлися непевні думки, він перевів розмову в інше русло:
Як думаєш, канадці зможуть розгадати таємницю скрині?Складне питання. Боровенки стараються, їм ще Марина Левчук допомагає.Та я чув, − пригнічено відповів Ігор.Ревнуєш?А ти як думаєш?Дивись, щоб не полетіла твоя пташка, − сказав Богдан.
Розділ 6 Божевільний план
Коли ввечері Іван з Мариною уже збиралися розходитися, на очі їм потрапила афіша, котра анонсувала всеукраїнський музичний фестиваль «Таврійські ігри» у Новій Каховці.
Він кожного року проводиться, − сказала Марина, − з’їжджаються як молоді, так і досвідчені музичні виконавці.Може б і ми поїхали?Та я з друзями постійно відвідую цей фестиваль. Поїду і на цей раз. Тож, якщо хочеш, приєднуйся.Звісно, що хочу, - Іван, здавалось, вже й не прагнув якомога швидше знайти розгадку і повернутися додому.Дещо пізніше за Івана, в готель повернувся Джек.
Як баскетбол? − запитав Іван.О, цікава пригода вийшла. Баскетбол в Україні, звісно не NBA, але подивитися було на що. А після гри, прикинь, підхожу до баскетболістів познайомитися, поговорити. Сказав їм, що я граю в NBA, мені мало того, що не повірили, та ще й насміхатися почали. А я їм кажу: «Давайте зіграю з вами, побачите». Вони погодилися. Ти б бачив їх здивовані очі, коли я запросто обводив захисників і закидав м’яч в корзину з різних позицій та ще з трюками. А потім до мене підійшов тренер і каже: «Залишайся в нашій команді, підпишемо з тобою контракт». От, жартівник! «Дякую, але мені і вдома непогано» - відповідаю. А в тебе як справи? Розповідай.Та все нормально. Поговорив з Мариною, познайомився ближче...Ех, що тебе розпитувати. Все одно нічого цікавого не розкажеш.Наступного ранку Марину перестрів Ігор.
Привіт, як справи?Нормально.Я чув, що ти зв’язалася із тими канадцями. Для чого воно тобі?Цікаво.Просто цікаво?Яка тобі різниця?Велика. Я не хочу, щоб ці пройдисвіти закрутили тобі голову.Про мою голову можеш не турбуватися. Ігоре, я тобі вже говорила: ми можемо бути лише друзями.