Нелегка доля чекала Павла Боровка, як і багатьох козаків. Йому довелося виконувати будівельні роботи, ходити у походи, куди посилав уряд. Водночас він спостерігав за всім, що діялося в Україні. Надія ховалася за далекими горизонтами, за далекими берегами, котрих йому не судилося побачити. Павло Боровко розумів, що його роль розпорядника таємною скринею закінчилася. Уся відповідальність тепер лежала уже й не на синові, а на внуках Павла.
Розділ 4 Договір
У 1806 році розпочалась російсько-турецька війна - боротьба за частину Причорномор’я. Українські губернії мусили забезпечувати російську армію не лише продовольством, але й «ополченцями». До їх складу потрапили і внуки Павла Боровка браві козаки Степан з
Нестором, котрим просто необхідно було вижити, щоб таємниця скрині не канула в невідомість.
Війна з перервами точилася шість років. Втім, брати Боровки поводилися настільки обережно, наскільки це було можливо.
Нарешті скінчилося, − мовив Нестор своєму брату після звістки про підписання Бухарестського мирного договору.Скінчилося? - гірко посміхнувся Степан. - Скінчилося одне, почнеться друге. Про Наполеона уже давно говорять. Здається, на носі ще одна війна, і нас вона може не обминути. Думаю, нам треба поговорити про нашу таємницю.Та давно пора.Не знаю, чи ми дочекаємося тієї миті, коли Україна стане вільною. Треба домовитися, хто з нас передаватиме таємницю нащадкам. Якщо ми це зробимо обоє, то потім будуть непорозуміння.Слухай, а у мене є цікава думка, - у Нестора зблиснули очі. - Давай, у кого першого народиться син, той і передасть йому завіт про скриню та завдання зберігати її для України.На той час брати були неодружені.
Згода, − відповів Степан.Ось такий договір ухвалили брати.
Розділ 5 Поворот долі
У 1812 році Наполеон таки рушив на Росію. Симпатії українців під час російсько-французької війни розділилися. Дехто надіявся, що поразка Росії допоможе Україні стати незалежною, інші не вірили, що французи подарують таку можливість. Роздумували про це і брати Боровки.
Я б не хотів підтримувати того, хто нападає на чужі землі, − говорив Степан. − Не думаю, що загарбник перейматиметься нашою незалежністю. Крім того, за Росію виступлять чимало наших земляків. Уже формують полки.Через кілька днів до Степана з Нестором прибув їхній друг Іван з новинами.
Я чув, − сказав він, − що Капніст із Трощинським домоглися, щоб наші полки, які виступають за Росію, називалися українськими. Створюється козацьке та земське ополчення, до якого входять чимало кріпаків з надією здобути волю.Ти також записався? - запитав Степан.Так, як і багато моїх побратимів. А ви будете записуватися?Ми подумаємо.Що ти на це скажеш? - запитав Нестор Степана, коли їх товариш пішов у своїх справах.Нам не варто надміру ризикувати, щоб зберегти таємницю. Давай, я піду воювати, а ти залишайся.Та ні. Давай уже краще навпаки.Тоді хай нас розсудить жереб, − запропонував Степан.Доля жеребу розпорядилася, щоб на війну відправився Нестор.
Українські полки у російсько-французькій війні взяли активну участь і зробили свій вклад у перемогу. От тільки Нестор Боровко додому так і не повернувся. Степан жалкував, що не вберіг брата і водночас розумів, що заповіт батьків лягає на його плечі.
Життя тим часом вирувало далі... В 1816 році у Степана, як і в інших козаків, російська влада відібрала привілеї. Він перетворився на звичайного селянина.
Розділ 6 Переказ продовжується
Степан вдало зайнявся господарством і здобув непоганий статок. Він одружився, і з часом у нього народилося шестеро дочок, проте жодного сина. Тож Степан старався так виховати своїх чад, щоб вони стали патріотами рідного краю, і котрась з них, у майбутньому, зуміла продовжити його таємну справу.
Роки йшли... Більшість дочок уже повиходили заміж, народили йому внуків. І все таки Степан зупинив свій вибір на наймолодшій доньці Катерині. Вона відрізнялася від своїх сестер. Її цікавили політичні та культурні події, які відбувалися в Україні та в Російській імперії загалом. Вона радісно зустріла розвиток української літератури і навіть сама робила спроби писати. До того ж Катерина здобувала вищу освіту.
Одного разу, гуляючи лісом з наймолодшою дочкою, Степан розповів їй про таємну скриню та обіцяв показати, де вона знаходиться. Катерина з радістю сприйняла цю новину, відчувши себе значущою для власного народу.