Марина розвернулася і пішла.
Я так просто не здаюся, − крикнув їй навздогін Ігор.Після цього він зустрівся з другом Андрієм і розповів про шалену ідею, яка виникла у його затуманеному мозку.
Ти божевільний, − здивувався Андрій, − як тобі взагалі таке в голову прийшло?!Я довго думав.Не вмієш ти думати. Хіба не розумієш, якого масштабу це злочин. Підірвати греблю...Я за собою сліди замітатиму. А траншеї, викопані канадцями побачать всі. І взагалі вони стануть головними підозрюваними у вибуху і вшиються звідси. Якщо встигнуть. А крім того, я цілком погоджуюся з Богданом, що Каховське водосховище - це велика помилка. Вода не просто затопила родючі землі і Дніпрові пороги. Вода затопила нашу пам’ять, нашу козацьку славу, Великий Луг. Як би не вийшло, я рішення прийняв і назад не відступлю. Питання в тому, допоможеш ти мені чи ні.Не знав, що у мене друг - придурок. Ти мені нагадуєш головного героя з роману Достоєвського «Злочин і кара», задумав собі щось і ходиш як одержимий. Тільки не забувай, що кара може й тебе наздогнати.От ці канадські шукачі на кару і заслуговують.Коли ти хочеш це зробити?Під час «Таврійських ігор».Та ти зовсім з дуба впав.Ні, це найкращий варіант. Багато людей, важко вирахувати винного. А про канадців згадають обов’язково. Може тоді і Марина порозумнішає. Ти зі мною чи боїшся?Я не боюся, я в шоці від твого божевілля. Я можу перебувати з тобою поруч тільки для того, щоб відмовити тебе в останній момент.Ігор з Андрієм вийшли на вулицю і побачили, як у парку на лавці сиділи і любо розмовляли Іван з Мариною.
Ідемо розберемося, − сказав Андрію Ігор.Підійшовши з боку до лавки, Ігор мовив до Івана:
Що, спритнику, дуриш дівчині голову? Багато вже лапші навішав?Іван, обурений, підвівся з лавки.
Хочеш мені щось сказати? Я тебе слухаю, − знову звернувся Ігор.Я взагалі не хочу з тобою говорити.Тут несподівано з’явився й Джек, котрий тинявся неподалік і побачив знайомі обличчя.
Ви знову переходите нам дорогу. У вас якісь проблеми, хлопці? − звернувся він до Ігоря з Андрієм.Проблеми можуть виникнути у вас, − сказав Ігор і пішов зі своїм другом геть.Джек теж вирішив не заважати брату і відійшов.
Марино, − звернувся до дівчини Іван, − я хочу тобі сказати, що для мене це не гра. Ти надто глибоко запала мені в серце.Розділ 7 У передчутті
Ігор повів Андрія у свій підвал.
Дивись, що у мене є, − показав він йому.Вибухівка? Ще й з електронним запуском? Де ти таку взяв?Коли мене брали у експедицію для розколювання підводних каменів, ми користувалися такими, але слабшими. Там я зумів дістати одну вибухову установку, яку дещо переробив, а точніше, зробив більш потужною. Її має вистачити для нашої справи.Не нашої, а твоєї довбаної справи, яку, я надіюся, ти не зробиш.Зроблю, − твердо заявив Ігор.Поки Ігор розповідав Андрію деталі свого плану, а Іван проводив час з Мариною, Джек тинявся вулицями Нікополя. Несподівано він помітив знайоме обличчя - Юрія, котрий допомагав Жану-Марі шукати скриню.
Кого я бачу! − почав Джек. − Ну, привіт! Як там поживає твій французький друг?Повернувся до Франції, − відповів Юрій. - Звісно Жан-Марі розчарований, відколи ми знайомі, ця скриня не виходила з його голови. Він відчував себе обраним відкрити таємницю. Тепер часто дзвонить до мене, питається, чи не чути нічого нового про скриню.Можливо, скоро дещо стане відомо. Буде твій Жан ще дзвонити, передаси йому від мене привіт, − сказав Джек, дивуючись своїм же словам.Взагалі цей день став для Джека багатим на зустрічі. Ідучи повз університет, він побачив ще й Богдана.
Здоров, старий. Як справи? − запитав Джек.Та у мене все нормально. А от щодо твоєї скрині, то виявляється, що у Нікополі є люди, які й раніше знали про її існування. Тільки ніхто не знав, де вона закопана. Ну і вміст скрині нікому не відомий.Якщо скриня порожня, то про її колишній вміст хтось має знати.Так то воно так. Але спробуй знайти цього «хтось».Якщо завтра я не взнаю правду про цю історію, то залишаю все та їду додому, − сказав Джек.Цього вечора брати Боровенки, щоб скоротити час, раніше лягли спати. А ранком наступного дня Іван, Марина і Джек зібралися до музею. Втім, і цього разу вони не застали старого музейника.
Він пішов у відділ експертизи, − сказала їм вже знайома нам співробітниця музею, − за кілька годин повернеться.
Розділ 8 Розгадка
Опівдні Джек, Іван та Марина увійшли до архівної частини, де перебував старий музейник Степан Анатолійович.
Доброго дня! − привіталися гості. − Це ми приїхали з Канади у пошуках таємної скрині.Дуже добре, що ви прийшли, − відповів музейник. − Я чекав на вас після того, як у газеті вийшла стаття про історію зі скринею. Ця новина мене приголомшила. Дві історії, неначе пазли, зійшлися і відкрили нову картину, яка стане сенсацією. Ви присідайте, будь-ласка, послухайте, що я вам розповідатиму.