Першим прийшов Кевін.
Я швиденько, тому що у мене обмаль часу - треба ще дещо дописати.Кевін завжди усе робив швидко, та часу у нього чомусь постійно було обмаль.
Потім прийшов Пітер з Іваном. Не було лише Джека. Еліза зайшла до нього в кімнату. Джек лежав у ліжку, слухаючи у навушниках гучну музику.
Ти ще не встав?! Тобі ж до школи...- почала Еліза.Що? - перервав її Джек, знімаючи навушники.Швидше приводь себе в порядок і приходь снідати ... і це - спортсмен, - додала вже про себе Еліза.Коли з’явився Джек, Кевін уже побіг до університету. Трохи згодом пішли до школи і Джек з Іваном.
От тобі добре, що ти цього року закінчуєш школу, - сказав Іванові Джек, котрий був на два роки молодшим.Іван тільки посміхнувся. Він ставився до школи трохи краще, ніж Джек.
По великому рахунку, сім’я Боровенків могла разом зібратися у будний день хіба що на вечерю. Кевін займався своїм навчанням та рахунками-розрахунками, Іван після уроків любив прогулюватися передмістям Торонто, а Джек займався баскетболом та іноді пропадав на своїх так званих тусовках. «Які ж вони все таки різні», - думали батьки про своїх синів.
Розділ 2 Знахідка
Дивися, що я знайшов, - крикнув Джек до Івана, показуючи йому якусь старезну іржаву палицю.Де ти її надибав? - запитав Іван.У старій коморі. Добре її хтось там заникав, я помітив зовсім випадково.Ого! Та ти що, це вже, мабуть, якийсь антикваріат!А мені це більше нагадує знаряддя для гольфу.Джек, вдаючи з себе гольфіста, картинно стукнув ручною частиною палиці по асфальтованій доріжці. Внаслідок цього старезна ручка розсипалась і взагалі вилетіла з палиці.
Ну що ж ти наробив! Це ж ...- раптом Іван замовк, його погляд зосередився на верхньому кінці палиці, з якої висунувся кінчик рулону паперу.
Джек також це помітив. Він неквапливо витяг папір і розгорнув його, Іван підійшов ближче. Це була карта з написами українською мовою, якою брати так-сяк володіли.
Йдемо до хати, це все розбирати, - сказав Іван.Брати прочитали невелику передісторію, написану ще Катериною Будацькою та дещо доповнену її сином. Інформація приголомшила усю сім’ю, котра зійшлася на вечерю. Виявляється, що саме їхня династія, за переказами, повинна знайти і відкрити якусь таємничу скриню! Хоч Боровенки і стали уже мешканцями іншої держави, прадідівський дух у них ще не пропав, та й азарт давав про себе знати.
Швидше б поїхати в Україну, я просто згоряю від цікавості, - не вгамовувався Іван.Та їдемо хоч через тиждень, як пропустимо кілька днів у школі - не біда, - виказував свою нетерпеливість і Джек.Я піду і вирахую по карті, де знаходиться місце заховання скрині, - сказав Кевін (хоч захоплений новиною, але все одно практичний і прагматичний).Гадаю, найкращий час для поїздки - літні канікули: і часу вдосталь, і підготуватися добре зумієте,- мовив батько,- тим більше, до України зовсім не близько.І чому так довго чекати, я стільки не витримаю, - сперечався Джек, - ми знайдемо ту скриню за тиждень, от тільки взнаємо точніше координати.Поки йшла суперечка, увійшов Кевін зі стурбованим обличчям.
Не спішіть пакувати валізи, - мовив він, - наш скарб спочиває під глибокими водами Каховського водосховища, що на Дніпрі...
Розділ 3 Чекаємо далі
Як? - стрепенувся першим Джек.Дуже просто, - відповів Кевін, - на Дніпрі побудували греблю, утворилося водосховище, яке і залило територію, на якій була закопана скриня.Але ж її можна ще якось дістати, - не втрачав надії Іван, - тільки, мабуть, для цього потрібно дуже багато грошей.Знаєте, - мовив Кевін, - якби на тому місці, скажімо, побудували місто, було б значно гірше, а так ще не все втрачено. Нам треба запропонувати проект підняття скрині із дна якійсь дослідницькій організації. Я думаю, нам вдасться знайти спонсорів, які з радістю профінансують цей проект.І заберуть собі наш скарб, - додав Джек.По-перше, - відповів Кевін, - з чого ти взяв, що там скарб - мало що там може бути. А по-друге, де ти візьмеш стільки обладнання та коштів, щоб дістати скриню, яку ще треба спершу знайти?Я скоро гратиму за «Торонто» в NBA і за кілька років зароблю достатньо грошей, - ця заява, здається, здивувала і самого Джека.Я б також хотів, щоб ми самі цим зайнялися, − мовив Іван. − Дізнаємось більше про способи підводних розкопок, а потім оцінимо наші можливості. Але треба зважати, що скриня, згідно передання, має належати українському народу.Ти думаєш, Україні тепер потрібна ця скриня? - пробурчав Джек.Такий заповіт наших прадідів, - відповів Іван.Ці прадіди жили більше трьохсот років тому, ти просто смішний.