У переддень фіналу Джек сидів у своїй кімнаті і переглядав різні газети, де про нього щось писали. Батьки, брати і друзі ще більше підбадьорювали хлопця. Він уже уявляв, як завтра носитиметься по паркету, здобуваючи чергові очки під шалені оплески глядачів...
Юнаки «Торонто» проти однолітків із Монреаля. Заповнений галасливий зал, свисток арбітра, і перша чверть розпочалась. Приблизно рівні сили суперників створили «гойдалки», коли то одна, то інша команда виривалася вперед. За Джеком хлопці із Монреаля стежили найбільше, стараючись не дати йому розігратися. Вдавалося це їм наполовину, перша десятихвилинка закінчилась із рахунком 20:20.
Друга чверть розпочалась потужним натиском «Торонто». За Джеком суперники почали не встигати, і він, як звичайно, «штампував» очки. Кінець другої чверті зафіксував рахунок: 41:35 на користь «Торонто».
У третій чверті хлопці з Монреаля перехопили ініціативу і скоротили відставання до мінімуму - 59:58.
В останній чверті знову почалися «гойдалки». Гра стала нервовою, зал гудів - і чим ближче до кінця, тим сильніше. Гравці викладалися на повну. За кілька секунд до закінчення гри «Торонто» випереджало суперника на одне очко. І ось остання атака монреальських хлопців, якщо вони закинуть хоча б свій «двоочковий», то перемога їхня. Іде остання хитра комбінація, остання вивірена передача, Джек стрибає на перехоплення, у падінні він встигає змінити траєкторію польоту м’яча, його суперники не встигають нічого зробити, фінальна сирена, радісний гул вболівальників «Торонто», похвальні викрики в адресу Джека... А Джек лежав на паркеті. В падінні він отримав важку травму і не міг самотужки навіть піднятися. На ношах його забрали з майданчика і вивезли в лікарню на обстеження. Вердикт виявився невтішним.
Складна травма, - мовив лікар, - на одужання і період відновлення піде близько року, наступний сезон Джеку краще пропустити.Після цього до Джека зайшов президент клубу «Торонто» із пропозицією підписати контракт.
Весь наступний сезон ти відновлюватимешся після травми, за другий сезон тобі буде потрібно набрати свої ігрові кондиції після відсутності практики. Таким чином, я тобі пропоную підписати контракт на чотири роки, за яким перші два отримуватимеш невелику платню, а наступні два - на рівні наших професійних гравців, - сказав він.Джек не мав вибору і погодився.
Розділ 6 На порозі проекту
Сім’я Боровенків, через деякий час, знову зачепила питання про таємну скриню.
Кевін вагався:
Знаєте, ризиковано витрачати багато коштів на пошуки без гарантії, що ми знайдемо те, що шукаємо. До того ж хтозна коли ми назбираємо потрібну суму... Краще скласти договір з якоюсь організацією на знаходження скрині.Ви просто не можете заробити стільки грошей, як я, і придумуєте всякі варіанти, - різко відповів Джек, - але я все одно доб’юся свого. Тільки хоч зо три роки мусимо ще почекати.Ну, щодо грошей, то не поспішай хвалитися. А щодо пошуків, можна й зачекати.Всі подальші розмови братів закінчувалися тим, що вони знову чекатимуть. Чекати, скільки можна чекати?! Тому коротко розповімо про те, що сталося з братами впродовж наступних трьох років.
Джек порівняно швидко оправився від травми, і якщо перший баскетбольний сезон він дійсно пропустив, то у другому почав настільки плідно грати, що із часом влився в основний склад «Торонто», але контракт контрактом - перші два роки Джек отримував відносно невелику зарплату. Керівництво клубу зовсім не прогадало з угодою, а Джек почав отримувати великі гроші лише з третього сезону, після закінчення якого, двадцятирічний, він став не тільки відомим баскетболістом, але й грошовитим хлопцем.
Іван на цей час уже закінчив четвертий курс місцевого університету на факультеті журналістики. Паралельно він працював журналістом місцевого телеканалу. Звісно, його заробітки не вражали, але він збагатився багатьма корисними зв’язками.
Кевін, ясна річ, університет уже закінчив і навіть одружився. Він вдало розпочав власний бізнес.
Тепер про поїздку на пошуки скрині уже можна було говорити серйозно. Брати вирішили спершу вирушити в Україну на розвідку.
Розділ 7 Перша розвідка
Боровенки, авіарейсом на Київ, полетіли в Україну. Вони вперше ступили на свою історичну Батьківщину. Першого дня брати розглядали столицю України, а потім поїхали у місто Нікополь, що біля самого Каховського водосховища.
Кевін, Іван та Джек вийшли на берег гігантської водойми. Сріблясте покривало губилося в далині, протилежного берега геть не побачиш. Сонце нагріло воду, з якої доносився неприємний запах. Та й загалом водосховище не надихало на підводне занурення. Брудна вода подекуди вкривалася зеленою тванню - це явно не море з кораловими рифами. Зате на його дні захована таємниця, котра манила не менше, ніж давні іспанські галери, наповнені золотом.
Роботи на нас чекає немало, - прикинув Іван.А що найгірше - складно її виконувати непомітно, - додав Кевін.