Впродовж тижня брати ходили по різних інстанціях, наукових установах і службах. Вони скрізь рекомендували себе як дослідників-любителів, котрим кортить зазирнути на затоплені землі, де колись жили їх предки. Вдалося знайти карту водосховища з позначеними глибинами та карту території до її затоплення. Але це дозволяло визначити лише кілька приблизно потенційних місць заховання скрині. Невеликі судна здавалися напрокат на місцевому річковому порту. Необхідне обладнання для розкопок знайти не вдалося, але при наявності в місті багатьох промислових підприємств, його можна було замовити і виготовити на місці.
Боюсь, цього літа нічого не вийде, - зробив висновок Кевін, котрий взяв на себе більшість переговорів. - Крім документів і обладнання, нам треба знайти надійну місцеву людину, котра б нам допомагала. Ми ж не можемо довго тут сидіти, у кожного своя робота, а підготовка займе чимало часу.
Розділ 8 Вибір кадрів
Невдовзі хлопці таки знайшли потрібну людину. Сергій Сотник, за фахом інженер, працював у Нікополі на судноремонтному підприємстві. Брати обсудили з ним всі подробиці потрібного судна, обладнання та плату за виконану роботу. Після домовленості Сотник запитав:
А що ви збираєтеся тут шукати? Перед затопленням території все цінне звідси вивезли.Що маємо шукати - це наша справа, - різко відповів Джек. - А ваша справа якісно виконувати свою роботу за достойну платню.Та як скажете, - мовив Сотник, а коли брати, попрощавшись, відійшли, пробурмотів собі під ніс. - Щось собі вони знають, неспроста це все.А брати Боровенки, заладивши підготовчі моменти, повернулися у Канаду, щоб наступного літа знову приїхати в Україну у всій бойовій готовності. Та вони мусили знайти собі ще кількох помічників, оскільки розуміли, що втрьох справитися непросто.
Першою ластівкою став дайвер Рей Фішер. Цей тридцятирічний чоловік мав досвід участі в підводних археологічних розкопках. Щоправда, для братів він був зовсім незнайомою сторонньою людиною, але ж потрібно мати в команді хоча б одного професіонала. Та ділитися з ним таємницею хлопці не збиралися, розглядаючи Рея як найнятого робітника.
Кевін описав дайверу ситуацію та умови пошуків.
А що саме ми шукаємо? Що у тій скрині? - запитав Рей.Самі не знаємо, чесно.Але хоч приблизно ви повинні знати! Має бути якась історія, якесь джерело! Я не розумію суті цих пошуків.Тут до розмови втрутився Джек:
Шановний, ви летите в Україну за наш рахунок, проживаєте там за наш рахунок, проводите з нами пошуки і отримуєте обіцяну суму. Якщо знайдемо скриню - плюс ще тридцять відсотків від суми. І це все що вас повинно цікавити.Не люблю таких шифрів, - відповів Фішер. - Але пропозиція мене влаштовує. Я згоден.Таким чином, перший помічник знайшовся.
Нам потрібен ще хтось, - сказав братам Іван, - вчотирьох теж непросто справитися.І знов розповідай комусь про нашу таємницю, -невдоволено озвався Джек.П’ятеро - ідеальна кількість людей для цієї операції, - заявив Кевін. - Я пропоную нашого кузена Річарда. Він хлопець сильний, до того ж своя людина - нам підійде.Ну, в принципі, можна, - погодився Джек. - Але я завтра сам піду з ним поговорю.Наступного дня він повернувся від Річарда в хорошому настрої.
Все добре, кузен згоден поїхати з нами. Причому, із задоволенням.Ти йому все розповів про скриню? - запитав Іван.Ну-у-у, все, що йому потрібно знати, - із саркастичною посмішкою відповів Джек.
Розділ 9 Повторний приїзд
Отож, брати Боровенки знову зайнялись своїми повсякденними справами. Кевін розвивав свій бізнес, Іван закінчував навчання і паралельно займався журналістикою, а Джек тішив вболівальників своєю грою в баскетбол. Час від часу брати їздили навчатися підводному плаванню з аквалангом, щоб здобути навички перед пошуками. Так минув ще один рік...
З приходом весни хлопці почали все більше думати про майбутню поїздку. Сергій Сотник сповістив їх по телефону, що судно і необхідне обладнання на них уже чекає.
Влітку у баскетбольній лізі, де грав Джек, наступила перерва, Кевін з Іваном взяли відпустки. Рей та Річард, як і обіцяли, приєдналися, і команда шукачів невідомого вирушила в Україну.
Нікополь зустрів гостей теплою сонячною погодою з легеньким вітерцем, що дув з боку Каховського водосховища. Хлопці зупинилися у місцевому готелі і весь перший день витратили на облаштування та відпочинок. Вранці наступного дня вони вирушили до річкової пристані на зустріч із Сотником, щоб оглянути свій агрегат, з яким їм здійснювати мрію останніх років.