Кожен костьол на острові Тумському має свою довгу й складну історію, кожен має своє неповторне обличчя й приховані таємниці. Одна з найцінніших пам'яток — старовинний храм Святого Хреста і Святого Варфоломія. Він зберігся до наших днів майже у первісному вигляді і є одним з небагатьох зразків давньої сакральної будівлі. Тому ця невеличка і, на перший погляд, непоказна споруда так цікавить
архітекторів, мистецтвознавців та істориків, які приїжджають до Вроцлава з різних країн світу спеціально задля того, аби вивчати цей витвір середньовічних зодчих.
А ще в кожній новій дільниці міста зводяться все нові й нові храми. З дев'ятого поверху, з помешкання моїх родичів (так-так, розташованого на отій славетній вулиці з чудернацькою назвою На Остатнім Ґрошу) щонеділі о шостій ранку можна побачити, як ідуть і йдуть до храму мешканці багатоповерхівок — старі й малі, ошатно вбрані, ідуть під бамкання дзвонів, відчуваючи свою причетність до спільної церкви, і до спільної мови, і до спільної землі.
Я із заздрістю дивлюся на мешканців вулиці На Остатнім Ґрошу і думаю: можливо, кожному українцеві варто зробити таке собі «вроцлавське щеплення» і позбутися дитячої звички показувати одне одному ваву і мірятися, у кого та вава більша. І навчитися боронити своє. До речі, і від братів-поляків також.
Мандрівка п’ята
Під знаком сонячного каменя
Якщо вам доводилося бувати у приморських містах, ви, мабуть, помітили, що там завжди панує особливий, святковий настрій. І байдуже, чи стоятиме це місто на березі теплого моря, а чи його продуватимуть холодні північні вітри. Приморське місто схоже на парк розваг: з купою непотрібних сувенірів, розкладених на дерев'яних ятках, з вуличними музикантами, котрі грають веселі мелодії різних країн і збирають дрібняки, які кидають їм безтурботні туристи, із різнобарвними феєрверками, що раз у раз освітлюють вечірнє небо…
Всі ці ознаки є й у старовинному польському місті Гданську. Але окрім цих звичних прикмет Гданськ має свої власні неповторні риси. Ось посеред невеличкої площі, оточеної гостроверхими готичними спорудами, височіє чудернацький механізм з металевим колесом і товстим ланцюгом.
— Що це? — здивовано запитую я у перехожих.
І мені люб'язно пояснюють, що це — спеціальний пристрій, за допомогою якого у середні віки підіймали вгору лицаря у тяжких залізних обладунках, потім підводили коня й опускали того лицаря в сідло. Ну хто б міг подумати, що то була така складна й копітка процедура! Я уявила, як грізний лицар у кольчузі висить у повітрі, зачеплений спеціальним
гачком, і смішно дриґає ногами, очікуючи, коли ж підведуть до нього вірного скакуна, щоб він нарешті зміг вирушити на герць із ворогом чи взяти участь у турнірі… Я голосно зареготала, і на мене почали озиратися здивовані перехожі, адже для них, мешканців Гданська, усі ці старожитності звичні й зрозумілі.
Наступною несподіванкою для мене стало те, що, як виявилося, у Гданську стоїть пам'ятник королю Яну Собеському, неймовірно схожий на київський пам'ятник гетьманові Богдану Хмельницькому, а на початку вулиці Длуґої, що веде до площі Ринок, височіють Золоті ворота.
Але головна особливість Гданська — це навіть не його чудові костьоли, палаци й музеї. Врешті, чи не в кожному польському місті ви зустрінете шедеври готичної архітектури, які, на щастя, збереглися до наших днів. Гданськ — це столиця балтійського бурштину. Цей сонячний камінь, часом яскраво-жовтий і прозорий як сльоза, часом червоно-брунатний, часом майже білий, молочний, із загадковими звивинами, колами й спіралями, застиглими всередині бурштину, притягає до Гданська безліч туристів з усього світу.
Натовпи шанувальників бурштинових прикрас захоплено блукають вузенькими вуличками навколо ринкової площі й, цокаючи язиками, роздивляються ювелірні вироби з бурштину: брошки у вигляді метеликів, квіточок, виноградних грон, гордих павичів, жуків-скарабеїв і ще безлічі всіляких істот та рослин, або намисто, де кожна намистина завбільшки з куряче яйце. На прилавках магазинів і магазинчиків розкладено браслети, кулони, каблучки й сережки на будь-який смак і достаток. Мандруючи вулицями Гданська й роздивляючись вітрини ювелірних крамниць, я побачила навіть бурштинову модель корабля «Титанік», Ейфелеву вежу, піраміду Хеопса й королівський палац у Лондоні, виготовлені з цього дивовижного каменя, що насправді е не зовсім каменем.