Щодо інших любих його серцю молодиків, то існування Мореля, як на його думку, не перепинало шлях до них, ба слава Мореля-скрипаля чи його перші успіхи як композитора і журналіста могли б принагідно стати баронові за принаду. Якщо барона знайомили з молодим композитором приємної вроди, він шукав у Морелевих талантах нагоди для пошанування нового знайомого. «Принесіть мені свої композиції, — пропонував він, — а Морель зіграє їх на концерті чи під час турне. Путящої скрипкової музики пишеться мало. І знайти щось нове — це велике щастя. Не дивниця, що в чужоземців се дуже цінується. Навіть у провінції завелися музичні гуртки, і там вкладають у любов до музики чимало запалу й уміння». Все це правило лише за приману, бо Морель рідко виконував ці обіцянки. А коли Блок признався, що він трохи поет, «на дозвіллі», — додав він із саркастичним сміхом, яким підкреслював свою банальність щоразу, коли не знаходив дотепної думки, пан де Шарлюс сказав мені так само нещиро: «Передайте цьому юному ізраїльтянинові, хай принесе вірші, раз він уже римує, для Мореля. Знайти і покласти на музику щось гарне завжди нелегко для компоністи. Можна б навіть подумати про якесь лібрето. Се було б цікаво і прислужилось би поетові завдяки моїй протекції та збігові обставин, серед яких перше місце, звичайно, належить Морелевому талантові. Бо зараз він багато компонує та й пише теж, і то дуже гарно, скажу я вам. Що ж до виконавського його хисту (а тут він, самі здорові знаєте, віртуоз), то ви побачите увечері, як капітально цей шмаркач грає Вентейля; просто тобі серце з грудей виймає; у його літа — і мати отаке глибоке розуміння музики, залишаючись при цьому дітваком, мальцем! Вечір — це тільки маленька репетиція. Гала-концерт відбудеться за кілька днів. Але сьогодні все буде куди елегантніше. Тож ми дуже раді, що ви прийшли, — сказав барон, уживаючи «ми», мабуть, так само, як король мовить: «Ми бажаємо». — 3 огляду на чудову програму я порадив пані Вердюрен улаштувати дві урочистості. Одну, на якій будуть усі її знайомі, за кілька день, а другу, на якій Принципалка, висловлюючись юридичною мовою, передасть права представництва, — сьогодні. Запрошував я і зібрав трошки представників іншого світу, гості можуть бути корисні для Чарлі, тож Вердюрени зрадіють знайомству з ним. Звичайно, зіграти найкращі речі з участю найбільших музик — гарне діло, але з усього цього діла вийде пшик, якщо публіка складається з галантерейниці зі склепу напроти та бакалійника з бакалії на розі. Мою думку про інтелектуальний рівень світовців ви знаєте; але вони можуть зіграти досить важливу ролю, подібну, скажімо, до ролі преси як знаряддя реклами. Ви розумієте, що я маю на увазі; я запросив, приміром, мою братову Оріану; я не певен, що вона прийде, зате певен, що як прийде, то не зрозуміє нічогісінько. Але від неї ніхто й не вимагає, щоб розуміла, це їй не до снаги; від неї вимагається говорити, а тут її медом не годуй, а дай розпустити язика. І ось вислід: назавтра замість мовчанки галантерейниці та бакалійника — жваво розмова у Мортемарів, де Оріана розповість, що чула чудородні речі, що якийсь Морель, мовляв… ну, і таке інше; скажена лють незапрошених; вони скажуть: «Паламед запевне має нас за ніщо; куди ми, зрештою, попали!» — такі супротивні відгуки теж корисні, як і пеани Оріани; ім’я Мореля в усіх на устах і відтискується в мозку, як довбаний десять разів поспіль урок. Усе це створює збіг обставин, який може прислужитися і віртуозові, і пані дому, і може правити за мегафон для широкої публіки. Далебі, шкура вичинки варта; ви побачите, який Чарлі зробив поступ. До того ж, у нього прорізався ще один талант, любий пане: він пише як бог. Як бог, повірте мені.