Стор. 53. Тьеполо Джамбаттіста (1696—1770) — італійський маляр ве-нецької школи. Майстер колориту.
Стор. 56. Школа політичних наук — вищий навчальний заклад у Парижі для підготовки дипломатів.
Стор. 57. Д'Аннунціо Габріеле (1863—1938) — італійський письменник, кумир європейської інтелігенції.
Ізвольський Олександер (1856—1919) — російський посол у Парижі.
Стор. 59. Дук Беррійський (1778— 1820) — син французького короля Карла X, убитий антимонархістами.
Стор. 60. Замок Блуа — архітектурна пам’ятка раннього Ренесансу.
Фонтенбло — королівський палац під Парижем, резиденція Наполеона.
Мональдескі Джан Рінальдо — італійський авантурник, коханець шведської королеви Кристіни. 1657 року загинув від руки іншого її коханця.
«Хліба і видовищ» — крилатий вираз сатирика Ювенала.
Стор. 63. Лабіш Ежен (1815—1888) — французький комедіограф.
Стор. 68. Бургомістр Сікс — друг Рембрандта.
Стор. 70. Віконт д'Арленкур (1789—1856) — французький романіст.
Пюже Луїза (1810—1889) — французька поетеса.
Стор. 72. Монфор-л'Аморі — церква недалеко від Парижа, знаменита своїми вітражами.
Стор. 73. Кампо-Санто — кладовище в Італії.
Стор. 74. Омаль-Лоррен — старовинний рід французьких дуків.
Стор. 75. Франк Сезар (1822—1890) — французький композитор, автор ораторій та симфоній.
Дебюссі Клод (1862—1918) — французький композитор-імпресіоніст.
Стор. 77. Метіда — океаніда, перша Зевсова дружина
Феміда — Зевсова дружина, богиня справедливости.
Еврінолш — Зевсова дружина.
Мнемозіна — богиня пам’яти й дев’яти муз.
Лето — Зевсова дружина, мати Аполлона та Артеміди.
Юнона — римська богиня шлюбу й подружнього кохання, у греків — Гера.
Стор. 81 .Жаке Ґюстав-Жан (1846—1909) — французький салонний художник.
Стор. 82. Скапен — служник-крутій із мольєрівської комедії.
Стор. 84. «Музей антиків» — роман Бальзака.
Лубе Еміль (1838—1929) — президент республіки. За нього Дрейфусову справу було переглянуто.
Стор. 88. ...як Мазаріні про свої книжки...— кардинал Мазаріні (1602— 1661) збирав книжки, склавши цілу бібліотеку.
Стор. 90. Імператриця Євгенія (1829—1920) — дружина Наполеона III з еспанських аристократок.
Стор. 91. Натьє Жан-Марк (1685—1766) — французький портретист.
Шатору Марія-Анна. дукиня де (1717—1744) — коханка Людовіка П’ятнадцятого.
Стор. 92. Бордеро — пакет секретних документів.
Стор. 100. Ерве де Сен-Дені (1823—1892) — французький китаїст.
Стор. 101. Дюпанлу Фелікс (1802—1878) — французький церковний діяч.
Стор. 110. «Трістан» — опера Вагнера, вперше виконана 1865 року.
Стор. 118. Бове — місто у Франції, славетне своїми килимами та гобеленами.
Стор. 122.Думер Поль (1857—1932) — президент республіки.
Дешанель Поль (1855—1922) — президент республіки.
Стор. 124. Колон Едуард (1838—1910) — французький диригент.
Стор. 125. Байрейт — опера в Байрейті, побудована для проведення вагнерівських фестивалів.
Стор. 126. Фальконе Етьєн (1716—1791) — французький скульптор-мо-нументаліст.
Стор. 127. Кайо Жозеф (1863—1944) — прем’єр-міністр республіки.
Стор. 135. Жамм Франсіс (1868—1938) — французький поет-католик.
Стор. 142. Фенелон Франсуа {1651—1715) — французький класицист, автор «Пригод Телемака».
Стор. 144. Фонтевро — жіночий монастир під Парижем.
Монтеспан, маркіза де (1640—1707) — коханка Людовіка Чотирнадцятого.
Стор. 159. Ендтіон — юнак, узятий Зевсом на небо за вроду.
Стор. 175. «Пепеас та Мелісанда» — опера Клода Дебюссі на сюжет однойменної драми Метерлінка.
Crop. 176. «Парсифаль» — опера Ріхарда Вагнера.
Стор. 178. Тетралогія — оперовий цикл Вагнера «Кільце нібелунга»: «Золото Райну», «Валькірія», «Зігфрід», «Загибель богів».
«Манон» — опера Жуля Массне (1842—1912).
Тернер Вільям (1775—1851) — англійський маляр-пейзажист, предтеча імпресіонізму.
Crop. 179. «Латюд, або Тридцять п’ять років у в'язниці» — мелодрама французькйх драматургів Рене-Шарля Піксерекура (1773—1844) та Опоста Анісе-Буржуа (1806—1871).
Стор. 180. Каро — професор філософії у Сорбонні на початку XX сторіччя.
Брюнетьєр Фердінанд (1849—1906) — французький літературознавець і критик.
Стор. 181. Ламуре Шарль (1834—1899) — французький скрипаль і диригент.
Стор. 194. Галлан Антуан (1648—1715) — французький орієнталіст, перший перекладач арабських казок.
Мардрюс Жозеф (1868—1949) — французький сходознавець, конгеніальний перекладач «Тисячі й одної ночі».
Crop. 195. Тьєррі Опостен (1795—1856) — французький історик.
Шехеразада, Динарзада — казкарка в збірці «Тисячі й одної ночі» та її сестра.
Crop. 197. Вівіана — героїня середньовічних переказів.