Той, хто вірить у природу, прагне жити з нею в гармонії. Тому віддавна підозріливо ставилися до пов’язаних з природою винаходів інженерів, що прискорювали чи гальмували природний хід речей, ба навіть спрямовували його в іншому напрямі. Ще Архімед стикнувся з цією недовірою в очах єгипетських фелахів, коли демонстрував їм винайдений ним водяний гвинт: завдяки обертанню колеса на верхньому кінці косо встановленого циліндру, нижній кінець якого занурений у Ніл, людина може за допомогою цього пристрою подавати воду Нілу вгору й у такий спосіб орошати поля. Архімеду не потрібно було обертати колесо власноруч: він з’єднав його за допомогою ременя з колесом млина, що приводилось у рух течією Нілу. Отже, Ніл наче сам подавав воду вверх.
В очах селян це був неприродний пристрій. Адже з чотирьох елементів, з яких за давньою традицією складається земна сфера: землі, води, повітря та вогню, за їхніми уявленнями, лише повітря та вогонь могли підніматися вгору, натомість вода й земля за природою завжди опускаються вниз. Лише велика потреба у винаході Архімеда після довгих вагань перемогла їхній скепсис. Врешті вони вирішили, що замість того, щоб носити важкі відра, краще постачати воду Нілу на поля за допомогою обертання Архімедового колеса.
Уже за часів Античності Архімед з його талантом винахідника міг ініціювати індустріальну революцію. Він уже знав потрібні для цього закони фізики, насамперед статики й механіки. Античність взагалі мала глибокі знання щодо законів природи: наприклад, єгиптяни вміли за допомогою тиску пари автоматично відчиняти двері, а слово «електрон» грецького походження і означає бурштин; парфянам іще за часів Архімеда були відомі електричні акумулятори. Одначе консервативна позиція його співвітчизників не дозволяла Архімедові чи його колегам навіть мріяти про те, щоб застосувати це знання для зміни природи. Власне, Архімед міг поділяти переконання своїх сучасників, буцімто машини, які приводить у рух сила пари або електрична сила, руйнуватимуть природний порядок суспільства. Адже машини перебиратимуть на себе роботу, яку згідно з природою мають виконувати раби. А наявність вільних громадян і рабів здавалася античним людям таким самим природним фактом, як день і ніч, літо і зима, земля і море.
Скепсис щодо винаходів, які загрожують утручанням у природний порядок речей, панував також і у новий час, ба більше, зберігається до сьогодні. Коли ландшафт почали перетинати перші потяги, що приводилися у рух паровозами, дуже часто лунали побоювання щодо того, що подорож потягом може зашкодити здоров’ю. У 1835 році Королівська Баварська медична рада писала: «Переміщення за допомогою паровоза треба негайно заборонити в інтересах здоров’я громадян. Швидкий рух не може не викликати у пасажирів духовне занепокоєння, що називається delirium furiosum. Навіть якщо допустити, що подорожні добровільно піддають себе небезпеці, держава принаймні має захистити глядачів, оскільки вигляду локомотива, що проноситься на повній швидкості, цілком достатньо для того, щоб спричинити цю жахливу хворобу. Тому конче необхідно звести огорожу принаймні у шість футів заввишки, з обох боків залізничної колії».
Сьогодні це може викликати лише посмішку. Проте «огорожу принаймні у шість футів заввишки», що нині має назву звукоізоляційна стіна, можна побачити в багатьох місцях. Вона захищає слух тих, хто мешкає поблизу колій, від неприродно гучного звуку і водночас спотворює ландшафт.
Утім, скепсис щодо винахідливих голів, які гадають, що своїми фізичними, хімічними, генно-інженерними винаходами можуть перехитрити природу, не зник. Ці побоювання щодо техніки в останні десятиліття навіть посилилися. Наприклад, ще у 70-ті роки минулого століття американські та радянські інженери-будівники незалежно одні від одних всерйоз пропонували тепло, що вироблялося за допомогою контрольованого розщеплення атомного ядра і досягало майже тисячі градусів, використовувати для швидкого й дешевого свердління труб тунелів спеціально сконструйованими фрезерними верстатами, що містять в собі маленькі ядерні реактори. Проте сьогодні панує думка про те, що хоча, імовірно, це технічно можливо, але здійснювати такий проєкт не варто. Така пропозиція є лише одним прикладом із багатьох тисяч ідей, що технічно можливо реалізувати, але які не відповідають дедалі суворішим вимогам щодо своєї сумісності з довкіллям. Захист природи для всіх, хто вірить у природу, безперечний пріоритет.