«Якщо перша леді спрямовувала погляд на зірки, то президент ширяв думками у хмарах», – написав тоді не надто шанобливо зазвичай прихильний до Рейгана «Волл-стріт джорнел». Тож дивно, що Рональд Рейган був тим успішним президентом США, в епоху якого вдалося досягти ослаблення Радянського Союзу і його держав-сателіток, чому сприяла загроза проголошеної президентом програми СОІ, широко відомої як «Зоряні війни», тим президентом, що виголосив у Берліні адресовані Сходу слова: «Містере Горбачов, зруйнуйте цю стіну!» – і справді: за рік після його президентства стіна зникла. Ті, хто вірить в астрологію, знайдуть в особі Рейгана і його дружини багатий матеріал для підкріплення своїх переконань.
Усі статистичні приклади того, що астрологічні прогнози є так само безпідставними, як і гадання на кавовій гущі або розкладання карт таро, рикошетом відскакують від прибічників забобонів. Статистика, заперечують вони лукаво, подібна бікіні: вона багато чого показує, але приховує те, що людина справді хоче бачити. Фактично окремий випадок, одинична і єдина у своєму роді подія, що стосується окремої людини, вислизає від статистики. Навіть коли я знаю, що імовірність випадання шістки при кидку гральної кісточки становить рівно 1/6, це знання мені не допоможе, якщо я кидаю кісточку лише один раз. Навіть якщо статистика переконливо доводить, що у п’ятницю 13-го в середньому відбувається стільки ж нещасних випадків, скільки в будь-який інший день, то якщо забобонна людина у п’ятницю 13-го падає на сходах, для неї у всьому винна саме ця дата.
Розважливі й тверезо мислячі люди за допомогою статистики викривають забобони як безглуздя. Однак під тиском такого аргументу, як власна доля, хто зберігатиме здатність тверезо мислити?
Давні римляни такими точно не були. Вони були горезвісні своїми гіпертрофованими забобонами. Жодне рішення щодо битви не приймалося без попереднього запитування оракула, який часто давав двозначні відповіді. Про це пише Юлій Цезар у «Записках про галльську війну». Авгури спостерігали за польотом птахів. Гаруспіки (це слово походить з етруської мови і означає «споглядач», а в його частині «-спіки» криється походження слова «спекуляція») копалися в нутрощах вбитих жертовних тварин. Усе це і багато іншого шахрайства входило у щоденні ритуали. Кожен римський дім мав власних маленьких божків, ларів і пенатів, яких належало постійно умилостивляти на зведеному в будинку маленькому олтарі, щоб захиститися від нещастя. Горе, горе, під час промовляння формули заклинання сталася невеличка помилка – і двері й ворота відкриті для біди. Після весілля наречений мав перенести наречену через поріг, бо якщо вона впаде при вході у будинок, на пару неодмінно чекає страшне нещастя.
Теодор Бірт у своїй книжці про видатних римлян передає сповнений марнослів’я опис сучасниками подій напередодні вбивства Юлія Цезаря, що є виразним прикладом всепоглинаючої забобонності римлян:
Діяння було призначене на березневі іди, 15-го числа. Всілякі знаки перестерігали правителя. Проте він знехтував ними. Цезар завжди виявляв зневагу до забобонів. Його єдиною слабкістю було те, що він, коли відправлявся у путь і сідав у колісницю, тричі промовляв заклинання. Причиною було те, що одного разу в нього зламалася вісь і він мало не впав з колісниці. Сталося так, що напередодні 15-го березня маленька пташка, яка називалася «маленький цар», або «волове очко», влетіла до зали Сенату і її заклювали інші птахи. Яке знамення! Гірше того: Кальпурнія, дружина Цезаря, в останню ніч бачила сновидіння, начебто Цезаря вбили в її обіймах.
Уранці Цезар почувався зле – тепер він хворів частіше – і під тиском Кальпурнії завагався, чи варто йому йти на засідання Сенату, яке він сам назначив. Сенат уже зібрався. Убивці марно чекали на нього. Їх опанував холодний жах. Якщо задумане не здійснити сьогодні, все може вийти назовні. Було близько одинадцятої ранку. Очікування ставало нестерпним. Одного з сенаторів послали відвідати Цезаря. Той урешті зважився й усе ж таки прийшов. У руці він тримав щойно отриманого листа, який мав йому розкрити весь план убивства. Але він не поспішав його прочитати. Дорогою Цезар помітив віщуна, гаруспіка, який його нещодавно попереджав щодо березневих ід. Цезар зі сміхом гукнув до нього: «Сьогодні іди, а я ще живий!» Той відповів: «Іди вже настали, але ще не минули».