Іще до того в древніх Афінах одного з її найбільш учених громадян, філософа Сократа, спіткала подібна доля: його звинуватили в безбожництві, запереченні грецьких богів, а також в тому, що він розбещує молодь своїми безбожними вченнями. Сократ, захищаючись на суді, стверджував, що він аж ніяк не є безбожником, але вірить лише в єдиного бога. Цим богом є його даймоніон. Це божество, що навічно вкорінене глибоко в його душі і є внутрішнім голосом, що з ним розмовляє. «Я поважаю вас, мужі афіняни, – каже Сократ у своїй промові перед суддями, – і люблю вас. Але слухатись я буду радше бога, ніж вас». Для суддів даймоніон Сократа був невідомим богом. Більшістю вони визнали філософа винним і присудили до покарання смертю. Однак, мабуть, вони сприйняли навіженого й захопленого своїми ідеями філософа не надто серйозно. Адже перед його стратою за допомогою отруєння болиголовом ворота тюрми були залишені демонстративно відчиненими, що дозволяло Сократові без будь-яких формальностей втекти на свободу. Афінські громадяни вочевидь були неприємно вражені надто суворим вироком відомому всьому місту й, по суті, нешкідливому диваку. Проте Сократ до самого кінця продовжував чути голос свого божества, що заборонило скористатися втечею заради порятунку.
Бог як вищий законодавець – цієї думки дійшов не тільки грецький філософ Сократ, а й Мойсей, рятівник юдейського народу з єгипетського ярма. Зустріч Мойсея з Богом була підготовлена Ехнатоном, ексцентричним фараоном, що радикально покінчив з культом богів, який практикували єгипетські жерці і який був їм дуже вигідним.
На відміну від греків єгиптяни до своїх численних богів ставилися дуже серйозно. Вони відчували себе оточеними богами, які їх захищали. Фараон, правитель з необмеженою владою, сам мав божественне походження. Тільки йому і жерцям було дозволено входити до храму, тоді як народ завжди мав лишатися перед храмом у надії, що фараон разом зі своїми жерцями умилостивить богів.
Жерці знали, що для того аби забезпечити стабільність держави на багато століть, влада фараона має бути обмежена, щоб не допустити свавілля, яке може призвести до хаосу в країні. Тому вони вчили, що навіть над посланим богами у світ фараоном панує остаточний і найвищий закон, який вони називали «Маат». Багатозначне слово, що водночас має на увазі порядок, істину й справедливість. Маат – це божество, перед яким навіть фараон має нести відповідальність. Після його відходу з цього світу, проголошує давня традиція, фараон постає перед судом над мертвими. Серце фараона зважується проти страусового пера, яке Маат носить як прикрасу на своїй голові, і слугує знаком істини й порядку. Лише присуд Маат відчиняє двері до небесної держави перед фараоном, чиї добрі справи мають вирішальне значення при зважуванні перед судом над мертвими.
Фараон Аменхотеп IV збагнув, що могутні жерці використовували релігію на власну користь, аби забезпечити свій надмірний вплив і багатство, що їм, на його думку, зовсім не належало. Але так, певно, думав не один фараон до і після нього. Цього лише мотиву було недостатньо для рішучого перевороту, який він розпочав. Він вочевидь був захоплений сильним містичним досвідом, що пронизало його єство і стало радикальним зламом в історії людства.
У будь-якому разі фараон, який із захватом переживав сонячне світло, цілковито зачарований сонячним диском, сповістив, що існує лише один-єдиний бог, бог сонця Атон. Фараон змінив також власне ім’я з Аменхотеп на Ехнатон. Він заснував присвячене Атонові місто Ахетатон. Він позбавив влади впливову касту жерців, оскільки тільки він і його дружина Нефертіті претендували на привілей – дозволяти сонячному промінню, яке посилає Атон, приносити благословення Єгипту. Він написав гімн Атону, що починається такими словами:
Чудово сяєш ти на небесному горизонті, ти живий Атоне, ти початок життя. Коли ти сходиш на східному небосхилі, ти кожну країну наповнюєш своєю досконалістю. Ти прекрасний, великий, світлий і вивищуєшся над кожною країною, твоє проміння обіймає землі і все, що ти створив. Ти породжуєш Ніл у підземному царстві і виводиш його на поверхню з власного бажання, щоб зберегти життя єгипетського народу, який створив ти, ти володар над усіма, хто працює з ними, ти володар всієї землі, над якою ти піднімаєшся, ти Атон дня, великий для погляду.