Інколи молитва – це прохання про милість, подібно до того як колись підлеглі просили своїх правителів. Інколи ж молитва – це подяка, коли людина думає, що бажання, звернене до Бога, було задоволене. Але всі такі уявлення нагадують забобони, що не відповідають серйозності віри. Єдина істинна молитва – та, що має на меті похвалу Божества.
У разі смерті однокровника побожний єврей у присутності принаймні дев’яти дорослих євреїв читає кадиш на могилі для поминання і молиться Богові:
Нехай возвеличиться й освятиться Його велике ім’я у світі, який Він створив за Своєю волею. Нехай наступить царство Його за вашого життя, у ваші дні і за життя всього дому Ізраїльського, скоро і найближчим часом. Кажіть: Амінь!
Нехай Його велике ім’я буде благословенним навіки і навіки вічні. Нехай буде благословенне, піднесене, нехай уславиться, возвеличиться, укриється славою ім’я Святого. Хвала Йому, вище всякої хвали й співу, всякого звеличення й обіцяної втіхи, що будуть висловлені у світі. Кажіть: Амінь!
Жодним словом ця молитва не згадує про покійного чи покійну. Ідеться лише про складання хвали Богові. Молитва «Отче наш», якої вчив Ісус, повинна мати той самий сенс.
Якось одна журналістка запитала мене, як я ставлюся до Бога. Я дав чесну відповідь, назвавши себе «побожним агностиком». Слово «агностик» походить від слова «agnoein», що означає «не знати». Справді, про Бога я буквально нічого не знаю. Я ніколи не пережив вирішальної зустрічі з Богом, як колись Паскаль, і маю, далебі, лише певне уявлення, яке у кращому разі може перейти у впевненість, але я просто не знаю. Проте я визначаю себе як «побожного». Тому що я молюсь. Не під час меси або в громаді з іншими – якщо я опиняюся серед такої громади, то з ввічливості беру участь у молитві, але без глибокого внутрішнього відчуття причетності. По-справжньому я молюся лише на самоті. Й інакше не можу. «Так-так, – спробувала витлумачити мою відповідь журналістка, – ви, напевно, робите це задля перестраховки, тобто на випадок, якщо Бог, можливо, існує і вершитиме Страшний Суд». Мушу зізнатися, що відреагував на цю думку роздратовано, майже сердито. Вірити в Бога тому, що чогось від нього чекаєш – що може бути примітивнішим за це!
«Молитва, – писав Дітріх Бонхеффер, – це щось цілковито приховане. Вона є повною протилежністю публічності. Хто молиться, забуває себе і пам’ятає лише про Бога, до якого він звертається». Бонхеффер був протестантським теологом і одним із найвизначніших представників так званої Сповідальної церкви, що присвятила себе опору націонал-соціалістському режимові. 9 квітня 1945 року він був страчений за прямим наказом Адольфа Гітлера як один з останніх людей, причетних до замаху 20 липня 1944 року. Одна з його найвідоміших молитов закінчується такими словами:
Чудесно захищені добрими силами,
втішені, ми чекаємо того, що може статися.
Бог з нами ввечері і вранці
і неодмінно кожного нового дня.
Чи був Бог поруч з Дітріхом Бонхеффером під час його молитви у страшну мить, коли кат накинув йому на шию мотузку? Чи Бог віддалився, як колись він був жахливо недосяжно далеким для Спасителя Бонхеффера, коли той у муках задихався на хресті? Ми цього не знаємо. Але навіть якби ми це знали – що б це змінило в тому, вірить людина в Бога чи ні?
Віра в «Я»
«Fundamentum inconcussum», «непорушний фундамент», де знайти його людині? На якому міцному камені зведені моє буття і світ? Що може бути настільки певним, щоб не можна було в цьому сумніватися? Рене Декарт, один із найглибших мислителів XVI століття, шукав відповіді на ці запитання.
Тексти античних і середньовічних учених не можуть дати надійної опори, у цьому Декарт був упевнений. Адже вони часто суперечать один одному. Та не тільки слова, а й узагалі все, вважав Декарт, може бути підданим сумніву. Навіть те, що він, поки він обмірковує цю думку, сидить у зручному кріслі у великій кімнаті перед каміном, дивиться на мерехтіння вогню, чує його потріскування, відчуває його тепло і тримає бокал, наповнений вишуканим бордо, насолоджується ароматом і смаком благородного вина, – все це може бути галюцинацією. Можливо, це йому сниться. Інколи людині навіть сниться, що вона спить.