Але ж недобре людині бути самотньою. Бути самотнім на самоті, ніколи і нікому не мати змоги відкритися – це пекло на землі.
Той, хто не знає людського Ти, шукає заміни в речах, рослинах або тваринах. Бібліомани днюють і ночують у своїх бібліотеках, зариваються у фоліанти, у сторінки друкованих видань. Любителі годинників божеволіють від цих механічних чудо-пристроїв. З любов’ю і ніжною турботою вони заводять годинники, бо знають: з кожним із них, а надто зі старими і хисткими треба поводитись як з тендітною живою істотою. Подейкують, що французький король Людвіг XVI захоплювався теслярством, а також уміло вправлявся з годинниками у Версалі й навіть їх ремонтував, через що інколи він залишав поза увагою державні справи, а також надто часто нехтував своєю дружиною Марією-Антуанеттою. Чи вбачав він взагалі у ній Ти у дні його правління у Версалі, тобто подібне собі створіння, викликає великий сумнів. Він сприймав роль короля і чоловіка як вельми обтяжливу і неохоче брав на себе відповідальність. Він був настільки поглинений своєю манією щодо годинників, що навіть не звернув уваги на революцію, яка трапилася під час його правління. 14 липня 1789 року, в день штурму Бастилії, він записав у своєму щоденнику: «Rien», тобто «нічого».
Племінник Марії-Антуанетти Франц, перший імператор Австрії, позбавлений емоцій, холодний монарх, якого тільки прихильні до нього біографи із сухим гумором описують як втілення примхливого віденського «буркотуна», був ще біднішим на емоції у своїх стосунках з людьми, адже його «Я» було повністю поглинуто пристрастю колекціонера і улюбленими рослинами. У віденському Бурггартені та палацовому парку Лаксенбург можна було бачити, як він доглядає за деревами, кущами та квітами. Згадують, що, коли через війну з Наполеоном його влада опинилася під загрозою, він сказав: «Але ж принаймні він залишить мені мій Лаксенбург!»
Іще більшим мізантропом і самітником був Артур Шопенгауер, який про своїх ближніх міг говорити хіба що погано. «Будь-яка закоханість, – зневажливо зазначив він одного разу, – коріниться лише у статевому потягу». З іншого боку, він мав слабкість щодо тварин: «Я мушу щиро зізнатися, – читаємо в його останніх рукописах, – вигляд кожної тварини безпосередньо мене тішить, і моє серце радіє; насамперед коли я бачу собак».
«На чому можна було б відпочити, – риторично запитує Шопенгауер, – від нескінченної нещирості, лицемірства і підступності людей, якби не було собак, у чесне обличчя яких можна дивитися без недовіри?» Він говорить від серця багатьох, хто мав негативний досвід спілкування з людьми і відкриті до зустрічі лише з одним Ти – їхнім собакою.
Звичайно, у всіх наведених прикладах ідеться про справжні стосунки Я-Ти, хоча «Ти» тут не є людиною. Мартін Бубер порівнює їх з досвідом Я-Воно на прикладі дерева. У досвіді Я-Воно дерево є «об’єкт і має своє місце у просторі, свій термін життя, належить до певного виду і має свої характерні ознаки».
«Може, однак, також статися, – пише далі Бубер, – що, коли я розглядаю дерево, мене захоплюють певні стосунки, і тепер воно вже для мене не Воно. Сила винятковості захопила мене». Такі почуття, мабуть, одного разу пережив також імператор Франц у палацовому парку Лаксенбург попри усю його грубість у других відношеннях. «Отже, дерево має свідомість, – запитує Мартін Бубер, – подібну до нашої? Мій досвід про це нічого не каже». Це запитання, на яке немає відповіді. Адже єдине, що переживає людина у стосунках Я-Ти, – це те, що Я зливається в одне з Ти, в одну свідомість. Прикметно, що слово «свідомість» не має множини.
Але набагато важче, набагато ризикованіше формувати стосунки Я-Ти між людиною і людиною. Мізантроп Шопенгауер через свою упередженість всіляко ховався від людей за образливими та цинічними зауваженнями. Цим самим він відмовився від можливості знайти свою унікальну, особливу віру в Ти. У стосунках Я-Ти Ти як хтось подібний мені – не просто людина серед інших людей, а єдине і унікальне Ти. У стосунках Я-Ти Ти як подібний мені – не тіло, що займає місце у просторі й часі. Ти заповнює геть усе у просторі й часі. У стосунках Я-Ти я спілкуюся з Ти як подібним мені не ввічливо і коректно, як з іншими людьми. Я бажаю Ти лише добра. Тільки зі стосунків Я-Ти народжуються совість і мораль.
Звісно, існують заповіді й закони, що забезпечують коректну поведінку в суспільстві, завдяки чому суспільство складається з людей, які перебувають між собою у стосунках Я-Він і Я-Воно. Але це не має нічого спільного з мораллю і нічого спільного з добром. На противагу до правил порядної поведінки принципи, що зобов’язують до формування совісті, здаються правильними лише ззовні, проте за глибших роздумів не переконують. Та й як вони могли б? Адже загальнообов’язкові принципи передбачають об’єктивно наявний світ багатьох Він, Вона і Воно, що протистоять Я. Для Ти в ньому немає місця.