У Сухумі очікується дощ
У Сухумі очікується дощ
Щодня звично встаю раненько, чепурюся, і коли з напівтемного люстерка досить наївного вигляду мій двійник, поголений і причесаний, зиркне на мене таким поглядом, ніби у шифер свого нещасного довгобуду вбив останнього цвяха, то це означає, що я вже готовий відбути.
— А чи не спитаєте, куди? — Щоранку я і разом зі мною вічно готова до мандрів валіза чекаємо, що саме вранці нам оголосять: сьогодні відбуваємо до Сухумі.
Подорожувати, можливо, доведеться пароплавом, можливо — потягом, можливо — машиною, а то й узагалі літаком, хто його знає! Я, наче той піонер сорокових років, я готовий до будь-якого варіанту і, як щойно мовив, будь-якої миті.
Із напівсонним чи дрімотливим Всесвітом зв’язок встановлюю за допомогою телевізора чи радіо, сподіваючись почути звідти: «Гей, ти, сонько, рушай, відправляємося до Сухумі!» Дослуховуюсь і до телефону: може, по телефону скажуть щось, та, вибачте, ніхто не дзвонить.
І ось цього ранку одна зі станцій мого радіоприймача після новин передає прогноз погоди на завтра…
І раптом чую: завтра в Сухумі очікується дощ! Дуже рідко чую повідомлення про погоду в рідному місті; про погоду там навіть і не згадують. Відчуваю, як весь тремчу. Варто зранку до ночі слухати тільки цю радіостанцію заради одного такого повідомлення. Ти ба, як самовпевнено сповіщає станція інформацію про дощ! Слухаю і переконуюся — завтра в Сухумі обов’язково дощитиме!
Нині літо — і завтра в Сухумі сипоне найвеличніший дощ. Я навіть бачу його — дощ найвіддаленішого для мене міста.
Дощ обійде океани, континенти, держави, моря і вершини, міста і села, озера і поля, меридіани і паралелі і досягне Сухумі, і… злива хлюпне з неба, наче з відра... Разом із вітром дощ зашелестить у деревах, застукає по дахах, задзеленчить у бляшанках, загуркоче по черепицях, забарабанить по алюмінію, затріпоче на горищах, як воскресла таїна…
Якби мені знати, в якому стані тепер мій дах! У перші ж години війни прошили його кулями снайпери. Хоча ті дірки я тоді і заповнив клейкою рідиною, але звідтоді минуло чотири роки. Цікаво, як доглядає будинок теперішній господар? Якщо він людина байдужа, то завтрашній дощ заллє стелю і стіни, вікна, підлогу, змиє олійну фарбу і настоїться в кімнатах. Як виглядає східна стіна, куди вже кілька разів просочувався дощ, а війна не дозволила «залатати» її алюмінієвими листами…
Завтра в Сухумі очікується дощ!
Хлопчиком-вітрогоном промчить дощ над поїздами, пароплавами, машинами, задріботить по їхніх дахах, бігатиме, сміючись, по майданах, вулицях, кав’ярнях. Біля «Бригантини»[2] і «Чорноморця», мов джазмен, співатиме божественні пісні. Увірветься дощ з боку Келасурі, прямуватиме до Синопа, а потім, усього на мить, перепочине біля Будинку культури, ще далі — пляжна кав’ярня, ще далі — турбаза… У лататті дощ миттю зазеленіє , над морем засиніє, а на тлі білого неба білосніжно засяє.
Мов старий літописець, залопоче він біля руїн фортеці Баграта, біля мосту Тамари, біля Діоскурії.
Крапельками дзюрчатиме він з телевежі, мандруватиме листячком акації та мушмули, голочками ялиці та ялинок із сухумської гори і отарою білих ягнят спуститься дорогою до фунікулеру.
О, як шелестітиме завтра сухумський дощ — спрямована з неба музика мого міста.
Тепер я згадую чайок: чи літають вони під час дощу? Дивуюсь, чому не спостерігав і не замислювався над цим у Сухумі? А якщо спостерігав, то чому забув? Що роблять чайки дощової погоди? Сидять на прибережній ріні чи гойдаються на морських хвилях? Де ховаються під час дощу чайки? Де, де перебувають чайки, коли періщить дощ?
2
Тут і далі згадуються назви пам’ятних для автора місць у Сухумі та Абхазії, які будуть пояснюватися лише у виняткових випадках (перекладач).