Через годину — у голові було ясно. На столі замість вечері — лежали папери із течки «начальника». Узявши список гуртка боєвиків, «начальник» вписав моє прізвище над прізвищем, що було перечеркнуте синім олівцем.
— Минулого тижня, № 8 — застрілений на кордоні большевицькою сторожею. Займаєш його місце до попередньої праці, якийсь час повертатися не можеш. Будеш жити у Винниці. Будеш мати «про людське око» джерело існування тільки таке, щоб не перешкоджало тобі виїжджати. Тепер я буду говорити з хлопцями у справі, через яку викликав їх. Ти при цій розмові будеш присутнім, бо коли б хтось із них. не міг до мене прибути у потрібний час— ти будеш привозити мені і забирати від мене, що буде треба. Те, що почуєш — за порогом забудеш і нікому із найповніших наших людей не згадаєш.
«Начальник» спер голову на руку і хвилину задумливо креслив щось олівцем на папері.
— ҐПУ вже позбувається «традицій» Чека і стає контррозвідкою в повному значінні цього слова… Налагоджується досить добрий аґентурний апарат… Мине ще якийсь час і воно наробить нам клопоту… Треба поплутати йому стежки. Із правдивих — збити на фальшиві. Я хочу знати заміри чекістів, хочу знати, кого вони «мають на оці». Хочу мати змогу попереджувати тих, кому грозить небезпека і унешкодливлювати руками самого ж ҐПУ тих — від кого нам буде грозити небезпека.
— Я підставлю вас усіх трьох Подільському ҐПУ так, що воно завербує вас до своєї аґентурної праці. Робити будете те — що я вам скажу. Між собою будете порозуміватися, та коли б хтось із вас був викритий — має вмерти сам. Робота це дуже небезпечна. В ній треба скоро рухати мозком і зовсім не давати рухатись нервам. Це буде гра у «дурні» із самою тіткою смертю, під час якої мусите бути добрими шулєрами. Головне — спокій у кожному положенні. Тоді буде все добре. Через якийсь час — я виряджу ще одну трійку. Наразі не маю ще відповідних людей.
Мені стало якось… ніяково.
— Якщо треба — я піду.
— Не надаєшся.
— Чому, начальнику?
— Чоловік, що йде на цю роботу — мусить забути батька, матір, усіх найближчих. Для нього поза тим, що він має робити — повинен перестати існувати весь світ. Я читав того листа, що ти передавав із тюрми через «Сонечко» і не читавши можу тобі переповісти, що ти писав сьогодні. Батька ти можеш забути, але про «неї» — будеш думати у хвилину, від якої буде залежати і твоє та й може й ще чиєсь життя… Наразі я для тебе маю одну маленьку роботу. На початку кожного місяця — п'ятого-шостого дня, два фельд'єґрі із Харківського ҐПУ привозять до Вінниці інструкції та доляри для закордонної большевицької роботи. Ідуть завжди поспішним поїздом Москва — Волочиська в окремому купе. Мені потрібне те, що, вони будуть везти після нового року. Ти № 2 і № 6 — залагодите цю справу.
Через вісім днів Вінниця мала урочисті похорони двох фельд'єґрів ҐПУ. З течкою набитою паперами і доларами — пішов через кордон № 2 — тобто «Коля», який перед тим дістав двотижневу відпустку із госстраху «по хворобі»; Я у цей час мусів сидіти у Вінниці та удавати, що є страшно занятий… гуртовою продажею вакси і пасти до черевиків — виробів маленької «непманської» фабрики. Оповідати, як ми «залагодили ту справу» — шкода місця. Такі речі робляться майже завжди однаково, незалежно від того: чи виконавцями є революціонери, чи — «ділінґери».
Зайшов повечеряти до «люксусового» непманського ресторану «Уніон». За одним із столиків сидів Єрофєєв і начальник контррозвідчого відділу ҐПУ — Ґаліцкій. Був це інтеліґентний жид з багатої одеської родини. Мав повне випещене обличчя і очі стальового кольору й виразу. Єрофєєв піднявся із-за стола.
— Здоров, товариш Горський! Я вже давно тебе хотів побачити… Познайомся — це товариш Ґаліцкій. Ми з ним про тебе говорили… Ґаліцкій «делікатно» оглянув мене.
— Ходімте, товариші, до окремого кабінету.
У кабінеті Ґаліцкій сказав подати пляшку коньяку і відповідні закуски.
— Так от що, товариш Горський… Мені про вас Єрофєєв говорив і я постановив притягнути вас до праці у ҐПУ. Не маю на думці дрібного «сексотства»… Я вас возьму на штатну посаду в аґентурному апараті. Будете мати добру платню, на видатки окремо… Як покажете свою роботу — можливо переведу вас до зовнішнього ҐПУ. У вас там була якась справа?..
— Було… Ну та із большевика контрреволюціонера безпідставно зробити хіба не можна. Мене виправдали цілком…
— Ну, знаєте, мені більш усміхалобися, як би ви таки були контрреволюціонером та стали чесним чекістом…