— Хто з вас Ел Геммонд? — запитав Ранситер, переглядаючи папери.
Дуже високий сутулий чорношкірий чоловік із м’яким виразом на продовгуватому обличчі вказав на себе.
— Ми з вами до цього не зустрічалися, — сказав Ранситер, проглядаючи матеріали справи Ела Геммонда. — Ви найпотужніший із наших антиясновидців. Шкода, що я не познайомився з вами раніше. Хто тут також антиясновидець?
Піднялося ще три руки.
— Вам чотирьом, — сказав Ранситер, — без сумніву, буде вкрай цікаво запізнатися й попрацювати разом із нещодавньою знахідкою Джі Джі Ешвуда, яка нейтралізує ясновидців радикально новим способом. Можливо, міс Конлі сама розповість нам про це, — він кивнув у бік Пет…
І раптом опинився на П’ятій авеню перед вітриною магазину рідкісних монет. Він стояв, розглядаючи золотий американський долар, що вийшов із обігу, і міркував, чи міг би дозволити собі придбати його для своєї колекції.
«Якої ще колекції? — приголомшено запитав він себе. — Я не колекціоную монети. Що я тут роблю? І як довго я вже тиняюся, розглядаючи вітрини, коли натомість мав би бути в офісі, керуючи…» — він не міг згадати, чим зазвичай керував. Якимось бізнесом, пов’язаним із людьми з певними здібностями, особливими талантами. Він заплющив очі, намагаючись зосередитися. «Ні, мені довелося полишити ту справу», — усвідомив Ранситер. Через ішемічну хворобу рік тому мусив вийти на пенсію. «Але ж я щойно був там, — пригадав він. — Ще кілька секунд тому. У своєму офісі. Розмовляв із групою людей про новий проект». Він заплющив очі. «Усе щезло, — спантеличено подумав він. — Усе, що я створив».
Розплющивши очі, він виявив, що знову перебуває у своєму кабінеті. Перед ним стояли Джі Джі Ешвуд, Джо Чип і чорнява, надзвичайно вродлива дівчина, імені якої він не пригадував. Крім них, у кабінеті більше нікого не було, що з незрозумілих для нього причин здалося дивним.
— Містере Ранситер, — сказав Джо Чип, — хочу познайомити вас із Патрицією Конлі.
— Дуже рада врешті запізнатися з вами, містере Ранситер, — промовила дівчина.
Вона засміялася, а її очі радісно спалахнули. Ранситер не розумів чому.
«Вона щось зробила», — усвідомив Джо Чип.
— Пет, — сказав він уголос, — я не можу збагнути, в чому річ, але щось змінилося.
Він задумливо оглянув офіс. Здавалося, ніби все було як завжди: надто яскравий килим, забагато різнорідних творів мистецтва, на стінах — оригінальні картини, що не мали жодної художньої вартості тощо. Ґлен Ранситер теж не змінився: зарослий щетиною, з сірим, зморшкуватим від постійного розумового напруження обличчям, він дивився на Джо і також здавався збентеженим. Біля вікна стояв Джі Джі Ешвуд, одягнений у свої звичні, підперезані конопляним паском, охайні штани з березової кори, напівпрозорий дірчастий топ і високий капелюх, як у інженерів-залізничників. Той лише байдуже стенув плечима. Вочевидь, він вважав, що все було гаразд.
— Нічого не змінилося, — сказала Пет.
— Усе змінилося, — відповів Джо. — Ти, вочевидь, повернулася у часі і спрямувала нас іншою колією теперішнього. Я не можу цього довести, як і не можу визначити, що саме зазнало зміни.
— Будь ласка, жодних сімейних суперечок у робочий час, — спохмурнів Ранситер.
— Сімейних суперечок? — приголомшено запитав Джо.
Тоді він побачив на пальці Пет обручку зі срібла й нефриту. Джо пригадав, як допомагав її обирати. «За два дні до того, як ми побралися, — подумав він. — Це трапилося понад рік тому, попри мій скрутний фінансовий стан. Звісно, що тепер — завдяки Пет із її зарплатнею та вмінням розпоряджатися грішми — все змінилося. Назавжди».
— Що ж, продовжимо, — сказав Ранситер. — Ми повинні запитати себе, чому Стентон Мік звернувся до іншої організації запобігання. Якщо мислити логічно, то замовлення мало би дістатися нам — ми найкращі у цій сфері і наш офіс розташований у Нью-Йорку, де Міку найзручніше вести справи. У вас є якісь думки з цього приводу, місіс Чип? — він з надією поглянув у бік Пет.
— Ви справді хочете знати, містере Ранситер? — відказала вона.
— Так, — рішуче закивав він. — Мені б дуже хотілося це знати.
— Це я все влаштувала, — сказала Пет.
— Як?
— Завдяки моєму таланту.
— Якому таланту? — здивувався Ранситер. — У вас немає талантів, ви дружина Джо Чипа.
З боку вікна долинув голос Джі Джі Ешвуда:
— Ви прийшли сюди, щоб пообідати зі мною та Джо.