— У мене є запитання, — підняв руку Фред Зафскі й хихотнув. — Де тут вбиральня?
— Кожен із вас отримає мініатюрну мапу, на якій усе зазначено, — відповіла Зоя Вірт і кивнула асистентці з прісним обличчям, котра почала роздавати барвисті глянцеві мапи. — В цьому номері є кухня з усіма необхідними приладами, якими можна користуватися безкоштовно, монети вам не знадобляться. Звісно, на будівництво цього номера було витрачено непристойно великі кошти. Тут можуть одночасно мешкати двадцятеро осіб, адже він обладнаний саморегульованою системою вентиляції, опалення та водопостачання, а також запасом надзвичайно різноманітних продуктів харчування, кабельним телебаченням і поліфонічною звуковою системою з високою точністю відтворення. Однак, телевізор і звукова система, на відміну від кухонних приладів, активуються за допомогою монет. Щоб вам було зручніше використовувати ці розважальні пристрої, ми поставили в ігровій кімнаті розмінний автомат.
— На моїй мапі лише дев’ять спалень, — сказав Ел Геммонд.
— У кожній із них по два ліжка, — відповіла міс Вірт, — тобто вісімнадцять спальних місць. Окрім того, п’ять ліжок — двоспальні, що стане у пригоді тим із вас, хто захоче спати разом упродовж виконання вашої місії.
— У мене є правило, — роздратовано мовив Ранситер, — щодо спання моїх співробітників одне з одним.
— Ви за чи проти? — поцікавилася Зоя Вірт.
— Проти, — Ранситер зім’яв мапу й кинув її на металеву підлогу з підігрівом. — І я не звик, щоб мені вказували…
— Але ж вам не доведеться тут ночувати, містере Ранситер, — мовила міс Вірт і, як завжди, професійно посміхнулася. — Хіба ви не плануєте повернутися на Землю, щойно ваші співробітники візьмуться до роботи?
— Вдається щось з’ясувати щодо псі-поля? — запитав Ранситер у Джо Чипа.
— Спершу, — відповів Джо, — я маю визначити контрполе, яке генерують наші інерціали.
— Потрібно було зробити це під час перельоту, — сказав Ранситер.
— Ви намагаєтеся заміряти поле? — стривожено поцікавилася Зоя Вірт. — Я вже казала, що містер Говард категорично проти.
— І, попри все, ми його заміряємо, — відповів Ранситер.
— Містер Говард…
— Стентона Міка це не стосується, — обірвав її Ранситер.
— Чи не могли б ви попросити містера Міка спуститися сюди? — звернулася міс Вірт до своєї прісної асистентки.
Асистентка швидко рушила у напрямку ліфтів.
— Містер Мік сам усе роз’яснить, — сказала вона Ранситеру. — Поки що дуже вас прошу утриматися від будь-яких дій. Зачекайте, будь ласка, на нього.
— Я вже отримав дані, — повідомив Ранситеру Джо. — Наше поле дуже потужне.
«Ймовірно, через Пет», — вирішив він.
— Набагато вище, ніж я очікував, — сказав Джо.
«Цікаво, чому вони так непокояться через вимірювання, — подумав він. — Тут йдеться не про час. Наші інерціали вже на місці й активно діють».
— Чи є тут якісь шафки, — запитала Тіппі Джексон, — де ми могли б розвісити одяг? Я хочу розпакувати речі.
— У кожній спальні є велика шафа, що активується вкиданням монети. І для початку… — Зоя Вірт дістала великий поліетиленовий пакет, — ось вам безкоштовний запас монет, — вона вручила згортки з четвертаками, п’яти- і десятицентовими монетами Джону Ілду. — Чи не могли б ви поділити їх порівну між усіма? Це подарунок від містера Міка.
— А у цьому поселенні є лікар чи медсестра? — поцікавилася Еді Дорн. — Інколи в мене бувають психосоматичні висипи, коли працюю на повну. Зазвичай мені допомагає мазь на основі кортизону, але в поспіху я забула прихопити її з собою.
— У промислових та дослідницьких спорудах, що межують із житловим сектором, є декілька чергових лікарів, — відповіла міс Вірт. — Окрім того, маємо тут ще й невелику медичну палату з ліжками для хворих.
— Активується монетами? — поцікавився Семмі Мундо.
— Всі медичні послуги у нас, — сказала Зоя Вірт, — безкоштовні. Проте хворі мають довести, що вони справді нездужають.
Потім вона додала:
— Однак усі автомати, що видають медикаменти, активуються монетами. До речі, зазначу, що в ігровій кімнаті вашого номера є автомат із транквілізаторами. Якщо бажаєте, ми можемо також перенести туди з сусідніх приміщень кілька автоматів зі стимуляторами.
— А як щодо галюциногенів? — поцікавилася Франческа Спеніш. — Мені краще працюється, якщо вживаю психоделіки на основі маткових ріжків. Завдяки цьому я справді бачу, проти кого борюся. Мені це допомагає.
— Наш керівник, містер Мік, — мовила міс Вірт, — не схвалює галюциногенні препарати на основі маткових ріжків. Він вважає, що вони токсичні для печінки. Якщо ви привезли їх із собою, то вільні вживати. Проте ми не зможемо вам їх надати, хоча, наскільки я розумію, вони у нас є.