— Ключ запалювання, — пояснив Ел Геммонд. — До корабля. Напевне, він у Ранситера. Знайди його, перш ніж помістимо тіло в контейнер, бо тоді вже не зможемо його забрати.
Попорпавшись у кишенях Ранситера, Джо знайшов шкіряний чохол із ключами. Він передав його Ілду.
— Тепер уже можна класти його у холодильний контейнер? — гнівно запитав він. — Заради Бога, Геммонде, допоможи мені.
«Але ми втратили забагато часу, — сказав він сам собі. — Все скінчено. Ми зазнали поразки. А втім, хай буде, що буде, — стомлено подумав він».
Стартові ракетні двигуни з гуркотом запустилися, кораблем затрусило: біля контрольної панелі вовтузилося четверо інерціалів, намагаючись спільними зусиллями запрограмувати комп’ютеризовану систему управління польотом.
«Чому вони нас відпустили?» — запитував себе Чип, поки вони з Геммондом ставили мертве — чи ймовірно мертве — тіло Ранситера у повен зріст у холодильну камеру. Довкола стегон і плечей Ранситера одразу зімкнулися автоматичні фіксатори, не даючи тому впасти. Холод, виблискуючи власним несправжнім життям, іскрився та сяяв, засліплюючи Джо й Ела.
— Я не розумію, — сказав Чип уголос.
— Просто вони облажалися, — відповів Геммонд. — Коли вибух виявився невдалим, у них не було запасного плану. Як у змовників, що намагалися вбити Гітлера. Коли вони побачили вибух у бункері, то припустили…
— Забираймося звідси, перш ніж холод уб’є нас, — сказав Джо. Він підштовхнув Геммонда поперед себе. Опинившись назовні, вони прокрутили колесо, за допомогою якого зачинялася камера.
— Боже, яке дивне відчуття, — мовив він. — Подумати тільки: ця сила зберігає життя. Принаймні у певному сенсі.
Френсі Спеніш із довгими обпаленими косами зупинила його на півдорозі до передньої частини корабля.
— А в холодильному блоці є переговорний апарат? — запитала вона. — Ми можемо проконсультуватися з Ранситером прямо зараз?
— Жодних переговорних пристроїв, — сказав Джо, заперечно хитаючи головою. — А також навушників, мікрофонів, протофазонів. Ніякого напівжиття. Ми зможемо поговорити з ним не раніше, ніж дістанемося до Землі і помістимо його в мораторіум.
— Тоді як ми можемо бути певними, що вчасно його заморозили? — запитав Дон Денні.
— Ніяк, — відповів Джо.
— Можливо, його мозок зазнав руйнації, — сказав Семмі Мундо, шкірячись. Він хихотнув.
— Саме так, — відповів Джо. — Можливо, ми більше ніколи не почуємо голосу чи думок Ґлена Ранситера.
Можливо, нам доведеться керувати фірмою «Ранситер і компаньйони» без нього. Можливо, наші рішення відтепер залежатимуть від того, що лишилося від Елли. Можливо, нам навіть доведеться перенести штаб-квартиру до мораторіуму «Любі браття» у Цюриху й управляти компанією звідти.
Чип влаштувався на сидінні біля проходу, звідки спостерігав, як четверо інерціалів сперечаються про правильний спосіб налаштувати управління кораблем. Мов сновида, відчуваючи тупий похмурий біль від пережитого шоку, він витягнув зібгану сигарету й закурив.
Однак, коли він спробував утримати її між пальців, суха і залежана сигарета розсипалася на порох. «Дивно», — подумав він.
— Вибух бомби, — зауважив Ел Геммонд. — Висока температура.
— Ми від цього постаріли? — запитала Венді, стоячи за спиною у Геммонда. Вона зробила крок і сіла біля Джо. — Я почуваюся старою. Я справді стара. Твоя пачка сигарет стара. Ми всі від сьогодні старі через те, що трапилося. У нашому житті ще не було дня, схожого на цей.
Потужним ривком корабель злетів із поверхні Місяця, безглуздо тягнучи за собою пластиковий з’єднувальний тунель.
Розділ 7
Освіжіть припорошені поверхні вашого дому новим дивовижним «Убіком» — надзвичайно простим у застосуванні засобом для чищення, що не спричиняє прилипання, від якого ваша оселя просто засяє. Цілком безпечний, за умови дотримання інструкції з використання. Забудьте про нескінченне прибирання й відпочиньте від кухні!
— Здається, найкращим варіантом буде приземлитися у Цюриху, — сказав Джо Чип. Він узяв мікрохвильовий аудіофон, розташований на борту дорогого й добре оснащеного корабля Ранситера, і набрав телефонний код Швейцарії. — Якщо ми помістимо його в мораторіум, де лежить Елла, то матимемо змогу консультуватися з обома одночасно. Їх зможуть під’єднати за допомогою електронних засобів, і вони функціонуватимуть в унісон.
— Не електронних, а протофазонових, — виправив його Дон Денні.
— Хтось знає, як звати менеджера мораторіуму «Любі браття»? — запитав Джо.