— Ви можете це виправити? — різко запитав Ранситер. Він досі почувався виснаженим, тяжко сопів і тремтів. — Заберіть ту штуку з голови моєї дружини і поверніть її назад. Це ваша робота!
— Якщо цей стан триватиме, — трохи неприродним голосом сказав фон Фогельзанг, — ми повернемо вам гроші.
— Хіба про гроші мова? До біса гроші!
Вони вже дійшли до офісу 2-а. Ранситер невпевнено сів на стілець, його серце билося так важко, що він насилу говорив.
— Якщо ви не приберете цього Джорі з лінії, — задихаючись, прогарчав Ранситер, — я подам на вас до суду і ліквідую цей заклад!
Повернувшись до контейнера, фон Фоґельзанґ притис навушник до вуха і жваво заговорив у мікрофон:
— Джорі, вгамовуйся потихеньку. Ну ж бо, будь хорошим хлопчиком.
Поглянувши на Ранситера, він сказав:
— Джорі помер у п’ятнадцятирічному віці, тому у нього стільки життєвих сил. Власне, це вже траплялося раніше: Джорі вже кілька разів з’являвся там, де його не мало би бути.
Він знову промовив у мікрофон:
— Джорі, це дуже нечемно з твого боку. Містер Ранситер приїхав здалека, щоб поговорити зі своєю дружиною. Не забивай її сигналу, Джорі, це невиховано.
Якусь мить він прислухався до звуку в навушнику.
— Її сигнал слабкий, — фон Фогельзанґ знову прислухався з виглядом похмурої жалоби, потім опустив навушник і підвівся.
— Що він сказав? — запитав Ранситер. — Він забереться звідти і дасть мені поговорити з Еллою?
— Джорі нічого не може вдіяти, — відповів фон Фоґельзанґ. — Уявіть два лм-радіоприймачі: один близько, але обмежений п’ятьма сотнями ватт потужності, а інший — далеко, проте на тій самій або майже тій самій частоті з потужністю п’ять тисяч ватт. Коли настає ніч…
— І ніч, — перебив Ранситер, — настала.
Принаймні для Елли. І, можливо, для нього теж, якщо зниклих телепатів, паракінетиків, ясновидців, воскресителів і стимуляторів Голліса не знайдуть. Він втратив не лише Еллу, він втратив її поради. Джорі витіснив її, перш ніж вона встигла щось сказати.
— Коли ми повернемо її до холодильного блоку, — торочив фон Фогельзанґ, — то поставимо подалі від Джорі. Власне, якщо ви погодитеся сплатити дещо більший внесок, ми можемо розмістити її у добре ізольованій камері, стіни якої облицьовані й підсилені тефлоном-2б, щоб перешкодити гетеропсихічному проникненню — Джорі чи будь-кого іншого.
— А чи не занадто пізно? — запитав Ранситер, на мить оговтавшись від того пригніченого стану, в який його увігнала ця неприємна подія.
— Вона може повернутися. Щойно Джорі щезне. Як і всі інші, хто міг проникнути у неї через її ослаблений стан. Зараз майже кожному під силу це зробити, — фон Фогельзанґ покусував губу, явно щось обмірковуючи. — Але перебування на самоті може їй не сподобатися, містере Ранситер. Є причина, чому ми тримаємо контейнери — чи то пак домовини, як їх називають у народі, — близько один до одного. Мандрівка думками інших дає напівживим єдину…
— Негайно ізолюйте її, — перебив Ранситер. — Нехай краще буде ізольованою, ніж не існуватиме взагалі.
— Вона існує, — виправив його фон Фогельзанґ. — Просто не може вийти з вами на зв’язок. Це трохи різні речі.
— Це метафізична різниця, яка для мене не має жодного значення, — відповів Ранситер.
— Я розпоряджуся, щоб її ізолювали, — сказав фон Фогельзанґ, — але, гадаю, ви маєте рацію, вже запізно. Джорі назавжди просочився у неї, принаймні до певної міри. Мені дуже шкода.
— Мені теж, — різко відповів Ранситер.
Розділ 3
Розчинний «Убік» має свіжий аромат справжньої, щойно звареної кави. Ваш чоловік скаже: «Боже, Саллі, я завжди думав, що ти не вмієш готувати каву. Але це щось неймовірне!» Безпечний, якщо вживати згідно з інструкцією.
Не знімаючи барвистої, смугастої, мов у клоуна, піжами, з усе ще трохи затуманеною після сну головою, Джо Чип влаштувався за кухонним столом і підпалив сигарету, а тоді опустив монетку в нещодавно орендований газетомат і крутнув диск. Потерпаючи від похмілля, він спершу набрав міжпланетні новини, побіжно проглянув місцеві та врешті обрав світську хроніку.
— Так, сер, — люб’язно озвався газетомат. — Світська хроніка. Здогадайтеся, що Стентон Мік, відлюдькуватий, відомий на всіх планетах біржовик і фінансист, задумав цього разу, — механізм заскреготів і зі щілини з’явився згорток вкритого текстом паперу. Надрукований чотирма кольорами, елегантно декорований жирним шрифтом, він покотився поверхнею столу з неотикового дерева й упав на підлогу. Долаючи головний біль, Чип підняв його й розгорнув перед собою на столі.