— Так, — погодився Джо. Безсумнівно, то була правда. Беззаперечна правда.
— Коли я перероджуся, — сказала Елла, — Ґлен більше не зможе зі мною консультуватися. Тому у мене є дуже егоїстична, практична причина вам допомагати, містере Чип. Я хочу, щоб ви мене замінили. Хочу, щоби був хтось, у кого Ґлен зможе попросити поради чи допомоги, на кого він зможе опертися. Ви ідеально підходите на цю роль. Ви робитимете у напівжитті те, що звикли робити, живучи повним життям. Тож у певному сенсі мною керують не благородні мотиви. Я врятувала вас від Джорі, переслідуючи дуже приземлену мету. І, Бог свідок, — додала вона, — тому що я ненавиджу Джорі.
— Після того, як ви переродитесь, я не загину? — запитав Джо.
— У вас є пожиттєвий запас «Убіка». Як сказано у тому сертифікаті, який я вам дала.
— Можливо, я зможу здолати Джорі, — сказав Джо.
— Тобто знищити його? — Елла задумалась. — У нього є слабкі місця. Можливо, з часом ви знайдете спосіб його нейтралізувати. Думаю, це найкраще, на що ви можете сподіватися. Сумніваюся, що ви зможете його справді знищити — тобто, поглинути — як він це робить з іншими напівживими, що лежать поряд із ним у мораторіумі.
— От дідько, — сказав Джо. — Я поясню ситуацію Ґлену і попрошу, щоб Джорі взагалі забрали з мораторіуму.
— Ґлен не може на це вплинути.
— А хіба Шьонгайт фон Фоґельзанґ…
— Герберт щорічно отримує величезну суму грошей від сім’ї Джорі за те, що тримає його разом із іншими та вигадує правдоподібні причини, аби й надалі так чинити. І такі Джорі є в кожному мораторіумі. Ця битва точиться скрізь, де є напівживі. Це істина, правило нашого існування. — Елла змовкла. Він вперше побачив лють на її обличчі. Зворохоблену напруженість, яка затьмарила зазвичай спокійний вираз. — У нас немає іншого вибору, аніж як із цим боротися, — сказала вона. — Це мусять робити ті напівживі, на яких полює Джорі. Ви маєте взяти керівництво на себе, містере Чип, після того, як я перероджуся. Як думаєте, ви з ним упораєтеся? Буде важко. Джорі весь час висмоктуватиме ваші сили, тиснутиме на вас тягарем, який ви відчуватимете як… — Елла завагалася. — Як наближення смерті. Власне, це воно і буде. Бо так чи інакше у напівжитті ми поступово згасаємо. Джорі це лише прискорює. У будь-якому разі прийде втома і холод. Але не так швидко.
«Я пам’ятаю, що він зробив із Венді, — подумав Джо. — Це триматиме мене на ногах. Лише це».
— А ось і аптека, міс, — сказав водій. Кутастий старий Dodge з гуркотом підкотився до узбіччя.
— Я не заходитиму з вами, — сказала Елла Ранситер, коли Джо відчинив дверцята і виповз на вулицю, стрясаючись усім тілом. — Прощавайте. Дякую вам за вашу відданість Ґлену. І дякую за те, що робитимете для нього в майбутньому. — Вона нахилилася до нього й поцілувала в щоку. Йому здавалося, що її губи повнилися життям. Якась його частина передалася Джо, і він відчув себе трохи сильнішим. — Хай щастить із Джорі. — Елла знову повернулася на місце й статечно вмостилася, поклавши сумочку на коліна.
Джо зачинив дверцята автомобіля, постояв, а тоді, спотикаючись, поплентався до аптеки. Таксі загуркотіло за його спиною й рушило геть. Джо чув його, але не бачив, як воно від’їхало.
Всередині урочистої напівтемряви освітленої світильниками аптеки до нього підійшов лисий фармацевт, одягнений у темний діловий жакет, краватку-метелик і напрасовані штани з блискучого штучного матеріалу.
— Боюся, ми зачиняємося, сер. Я саме збирався замкнути двері.
— Але я зайшов. І хочу, щоб мене обслужили. — Джо показав аптекарю сертифікат, який отримав від Елли. Мружачись крізь круглі окуляри без оправи, аптекар намагався розібрати напис готичним шрифтом. — То ви мене обслужите?
— «Убік». Здається, він саме закінчився. Треба глянути. — аптекар рушив геть.
— Джорі, — сказав Джо.
Озирнувшись, аптекар перепитав:
— Пробачте, сер?
— Ти — Джорі, — мовив Чип. «Я вже можу його розпізнати, — подумки сказав він собі. — Тепер я знаю, коли стикаюся з ним».
— Ти вигадав цю аптеку, — сказав Джо, — і все, що є в ній, окрім балончиків із «Убіком». Але ти не маєш влади над «Убіком». Його створила Елла. — Він змусив себе рухатися далі. Просуваючись крок за кроком, Чип пройшов за прилавок, до полиць із медичними препаратами. Вдивляючись у темряву, він по черзі проглядав полиці, шукаючи «Убік». Світло у приміщенні потьмяніло, антикварні світильники згасали.
— Я змусив регресувати увесь «Убік» у цій аптеці, — сказав фармацевт молодечим високим голосом Джорі. — Перетворив його знову на бальзам для печінки і нирок. Тепер він нічого не вартий.