— Зараз запитаю, чи для неї це важливо.
— Не запитуй. Це важливо для мене. Я її протестую в лабораторії у робочі години.
— Я читаю її думки — їй байдуже.
— Скільки їй років? — він подумав, що вона може бути ще дитиною. Деякі нові й перспективні інерціали були дітьми, які розвинули свої здібності, щоб захищатися від псіонічних батьків.
— Скільки тобі років, золотце? — тихо запитав Джі Джі Ешвуд, повернувшись до своєї супутниці. — Дев’ятнадцять, — сказав він Чипу.
Оце так. Але тепер Джо зацікавився. Нервова метушня Джі Джі Ешвуда зазвичай з’являлася тоді, коли йшлося про привабливих жінок. Можливо, ця дівчина якраз із цієї категорії.
— Дай мені п’ятнадцять хвилин, — сказав Джо Ешвуду. Якщо він діятиме швидко й працюватиме на повну, і ще пропустить каву та сніданок, то, можливо, йому за цей час вдасться більш-менш прибрати у квартирі. Принаймні варто спробувати.
Він вимкнув зв’язок, потім пошукав у кухонних шафках віника (звичайного чи з автономним джерелом живлення) або пилосмока (на гелієвій батареї чи електричного). Ні першого, ні другого не було. Вочевидь, власники будинку не потурбувалися забезпечити його знаряддями для прибирання. І треба ж довідатися про це тільки зараз! Він жив тут уже чотири роки.
Підійшовши до відеофона, Джо набрав «214», номер господарчої служби будинку.
— Послухайте, — сказав він, почувши голос гомеостатичної системи, — я зараз маю змогу виділити частину коштів, щоб розрахуватися з вашими роботами-прибиральниками. Я хотів би, аби вони негайно прийшли й прибрали мою квартиру. Я повністю оплачу заборгованість, щойно вони закінчать.
— Сер, ви оплатите заборгованість повністю ще до того, як вони розпочнуть.
Він уже тримав гаманець, звідки витрусив свій запас Магічних кредитних ключів — на більшості зараз не було ні цента. Мабуть, такими вони й залишаться назавжди, зважаючи на його стосунки з грошима і борги, які треба було негайно виплатити.
— Я оплачу протермінований рахунок Трикутним магічним ключем, — проінформував він свого безтілесного суперника. — Тоді моя заборгованість уже вас не стосуватиметься. Для вашої бухгалтерії це виглядатиме як повна виплата боргу.
— Плюс штрафи, плюс пеня.
— Їх я покрию Серцеподібним…
— Містере Чип, «Агенція аудиту й аналізу споживчого кредитування Ферріса і Брокмана» надала щодо вас спеціальну інструкцію. Ми її отримали вчора, тож вона ще свіжа в пам’яті. Починаючи з липня, ваш статус кредитоспроможності впав із трьох Є до чотирьох Є. Наш відділ — а насправді весь будинок — тепер запрограмовано не надавати послуги або кредитування для таких нікчемних аномалій як ви, сер. Усі подальші операції з вами здійснюватимуться лише у готівковий спосіб. Правду кажучи, вам, імовірно, доведеться розраховуватися готівкою до кінця життя. Насправді…
Він поклав слухавку, полишивши надію заманити чи якось затягнути роботів-прибиральників у свою захаращену квартиру. Натомість почалапав у спальню одягатися — це він міг зробити без сторонньої допомоги.
Одягнувшись в елегантний темно-бордовий халат, черевики на яскравій підошві з задертими носками і фетрову шапочку з китицею, він почав сновигати кухнею в надії відшукати хоч трохи кави. Однак її не було. Тоді він зосередився на вітальні й знайшов біля дверей до ванної блакитний, вкритий брудними плямами плащ, який мав на собі вчора, та поліетиленовий пакет, де виявив приблизно півфунта справжньої кенійської кави — зважитись на купівлю такого смаколика він міг хіба що обдовбаним. Особливо зважаючи на його нинішній печальний фінансовий стан.
Повернувшись на кухню, Джо попорпався у своїх численних кишенях, шукаючи десять центів, щоб увімкнути кавник. Вдихаючи такий тепер незвичний для себе запах, він знову поглянув на годинник — п’ятнадцять хвилин уже минули, тож він енергійно рушив до вхідних дверей, повернув ручку і потягнув їх на себе. Двері не відчинилися. Пролунав голос:
— П’ять центів, будь ласка.
Джо пошукав у кишенях. Жодної монети, жодної.
— Я заплачу вам завтра, — відповів він дверям, знову хапаючись за ручку. Але вони й далі були міцно замкнені.
— Те, за що я вам плачу, насправді безкоштовне. Я не зобов’язаний платити.
— А ми думаємо інакше, — сказали двері. — Можете перевірити договір купівлі-продажу, який ви підписали, купуючи квартиру.
Джо знайшов контракт у шухляді столу. Відколи він його підписав, доводилося частенько туди заглядати. Ну, звісно: за відкриття та закриття дверей було передбачено обов’язковий платіж. Не просто добровільний внесок.