— І як, знайшла вона батька, не знаєте? — спитав Страйк.
Тіґан з тріумфальним виглядом дістала з кишені мобільний. Кілька клацань — і вона показала Страйкові фейсбучну сторінку усміхненої брюнетки, що позувала в компанії подружок біля басейну на Ібіці. За засмагою, відбіленою усмішкою і нарощеними віями Страйк роздивився привид худенької зубастої дівчинки зі старого фото. Власницю сторінки звали Сюзанна Макніл.
— Бачите? — радісно спитала Тіґан.— Тато взяв її у свою нову родину. Сюзанна — то її справжнє ім’я, Сьюкі її тільки мати називала. Моя мама дружить з тіткою Сюзанни. Каже, все в неї добре.
— Ви точно впевнені, що це вона? — спитав Страйк.
— Та цілком,— відповіла Тіґан.— Ми за неї так раділи. Вона була хороша.
Вона знову глянула на годинник.
— Даруйте, але мені вже зовсім час. Перерва скінчилася. Мушу йти.
— Останнє питання,— сказав Страйк.— Ваші брати добре знали родину Найтів?
— Та непогано,— відповіла Тіґан.— Хлопці вчилися в різних класах, але всі були знайомі через роботу в Чизвеллів.
— Що ваші брати роблять тепер, Тіґан?
— Пол керує фермою під Ейлсбері, а Ден у Лондоні ландшафтний... нащо ви то все записуєте? — вперше стривожилася вона, побачивши, як Страйк пише ручкою в записнику.— Не кажіть братам, що я з вами розмовляла! Вони розсердяться, подумають, я розпатякала, що діялося в тому будинку!
— Правда? А що там діялося? — спитав Страйк.
Тіґан ніяково глянула на нього, тоді на Робін, тоді знову на нього.
— Ви вже знаєте, так?
Коли ніхто не відповів, Тіґан сказала:
— Слухайте, Ден і Пол тільки допомагали їх перевозити. Вантажили і все таке. Воно тоді було законно!
— Що було законно?
— Знаю, що ви й так знаєте,— відповіла Тіґан весело й стривожено водночас.— Хтось розпатякав, так? Мабуть, Джиммі Найт? Він нещодавно нагодився, хотів поговорити з Деном. Але в нас, власне, всі були в курсі. Воно не мало виходити назовні, але всі знали про Джека.
— Що саме знали? — запитав Страйк.
— Ну... що він виготовляє шибениці.
Страйк сприйняв цю інформацію, навіть оком не змигнувши. Робін не була певна, що зберегла таку саму незворушність.
— Але ж ви вже знали,— сказала Тіґан.— Ви ж знали?
— Так,— запевнив її Страйк.— Знали.
— Так і думала,— з полегшенням відповіла Тіґан і неелегантно з’їхала зі стільця.— Але якщо побачите Дена, не кажіть йому, що я сказала. Він точно як мама. «Хто мовчить, той двох навчить». Майте на увазі, ми нічого поганого в тому не бачили. Як на мене, в нашій країні було б краще жити зі смертною карою.
— Дякую, що погодилися зустрітися, Тіґан,— сказав Страйк. Вона трохи почервоніла, потиснувши руку спершу йому, а тоді Робін.
— Нема за що,— відповіла вона, але ніби не хотіла йти.— Ви залишитеся на перегони? У тридцять другому йтиме Руда Пантера.
— Може, і залишимося,— відповів Страйк,— у нас ще є час перед наступною зустріччю.
— Я поставила десятку на Руду Пантеру,— зізналася Тіґан.— Ну... бувайте.
Вона відійшла на кілька кроків, а тоді розвернулася і повернулася до Страйка, ще червоніша.
— Можна я зроблю з вами селфі?
— Е-е,— озвався Страйк, уникаючи погляду Робін.— Якщо нам не дуже треба, то краще б ні.
— А автограф дасте?
Вирішивши, що то менше лихо, Страйк підписав серветку.
— Дякую.
З серветкою в руці Тіґан нарешті пішла. Страйк дочекався, поки вона зайде всередину, тоді розвернувся до Робін, яка вже щось шукала в себе в телефоні.
— Шість років тому,— прочитала вона з екрана мобільного,— розпорядженням ЄС країнам-учасницям було заборонено експортувати знаряддя тортур. Доти експорт шибениць, виготовлених у Британії, був цілковито законним.
64
Говори так, щоб тебе можна було зрозуміти.
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
— «Я діяв у рамках закону і свого сумління»,— процитував Страйк заяву, яку Чизвелл зробив у клубі «Пратт».— Власне, так і було. Він ніколи не приховував, що виступає за смертну кару, так? Гадаю, деревину для шибениць рубали на його землі.
— А Джек О’Кент мав тут майстерню, де їх виготовляв. І саме тому Джек казав маленькому Рафу, щоб не заходив до повітки.
— Прибуток, мабуть, ділили навпіл.
— Зажди,— мовила Робін, пригадавши, що саме кричала Флік, коли бігла за машиною міністра перед параоліймійським прийомом.— «Він вирізав на них коня»... Корморане, ти не думаєш...