— Привіт, Capo.
— Привіт,— відповіла Сара Шедлок.
Тон зовсім не був схожий на звичний тон Сари, яку Робін знала ці дев’ять років: впевнену в собі пафосну білявку, яка все чекала — від юначих років,— що у стосунках Метью з давньою подружкою намітиться якась тріщина. Всі ці роки вона була поруч: хихотіла, коли Метью жартував, торкалася його руки, ставила багатозначні питання про стосунки Робін зі Страйком і зустрічалася з іншими чоловіками, обравши кінець кінцем бідолашного зануду Тома, який мав добру роботу й лисину і купував Сарі каблучки й сережки з діамантами, але так і не приспав у ній потяг до Метью Канліффа.
Сьогодні від її самовпевненості й сліду не лишилося.
— Ну, я спитала двох експертів,— нажаханим, ламким голосом сказала вона,— і вони точно не можуть визначити, адже фото на телефон...
— Це очевидно,— холодно відповіла Робін.— Я в повідомленні написала, що й не чекаю точної відповіді. Нам не треба твердої оцінки й визначення автора. Нам тільки потрібно знати, чи може хтось реально вважати...
— Тоді так,— відповіла Сара.— Один з експертів аж зрадів. У одному старому записнику згадується кобила з мертвим лошам, але власне картину так і не знайшли...
— В чиєму записнику?
— Ой, вибач,— промекала Сара. Ніколи поруч з Робін вона не говорила так мляво й злякано.— В записнику Стаббса.
— А якщо це таки картина Стаббса? — спитала Робін, визирнувши з вікна на «Пір’я» — паб, де вони часом пили зі Страйком.
— Ну, це, звісно, тільки припущення... але якщо це справжній Стаббс, якщо йдеться про картину, яку він згадує в записах за 1760 рік, вартість висока.
— Назви мені приблизну суму.
— Ну, його «Джимкрак» пішов за...
— ...двадцять два мільйони,— озвалася Робін, якій раптом стало млосно.— Так. Ти казала у нас на входинах.
Сара не відповіла. Мабуть, згадка про вечірку, на якій вона принесла лілеї в дім дружини свого коханця, її налякала.
— Тож якщо «Жалоба кобили» — це справжній Стаббс...
— То з аукціону він піде дорожче, ніж «Джимкрак». Це унікальний об’єкт. Стаббс був анатомом — ученим так само, як і художником. Якщо це зображення першого лошати з синдромом смертності білих, то, можливо, воно перше в історії. Там може бути рекордна ціна.
Мобільний у Робін у руці знову завібрував. Ще одне повідомлення.
— Дякую, Capo, ти дуже допомогла. Можна це буде конфіденційно?
— Так, звісно,— відповіла Сара. А тоді похапцем заговорила: — Робін, послухай...
— Ні,— відповіла Робін, стараючись зберігати спокій.— Я працюю над справою.
— ...все скінчено, скінчено, Метт просто розбитий...
— Бувай, Capo.
Робін повісила слухавку і прочитала щойно отримане повідомлення.
Зустріньмося після роботи, або я зроблю заяву у пресі.
Робін дуже кортіло повернутися до штабу і повідомити всім сенсаційну новину, але вона не зрушила з місця. Погроза на мить паралізувала її. Вона наклацала відповідь:
Заяву про що?
За кілька секунд прийшла відповідь, пересипана сердитими одруківками:
Сьогодні вранці в офіс двонили з «мейлу», лишила повідомлення як я почуваюся, що моя пружина тахається з Комом Страйком. Удень дзвонили з «сану». Ти мабуть у курсі що він веде подвійну гру, але може тобі воно нормально. Преса не буде дзвонити мені на роботу. Зустрінмося або я зроблю заяву щоб відстали.
Робін перечитувала повідомлення, коли прийшло ще одне — зі вкладенням.
Якщо раптом не бачила.
Робін збільшила вкладення: скріншот сторінки з «Івнінг стандарду».
Химерна історія Шарлотти Кемпбелл і Корморана Страйка
Ім’я Шарлотти Кемпбелл є окрасою світської хроніки, відколи вона втекла з приватної школи. Її життя осяяне загальною увагою. Більшість людей знайшла б потайніше місце для консультації з приватним детективом, але вагітна міз Кемпбелл — нині місіс Яго Росс — обрала столик біля вікна в одному з найбільш людних ресторанів Вест-Енду.
Чи йшлося під час цього напруженого тет-а-тету про послуги приватного детектива — чи про речі ще більш приватні? Адже яскравий містер Страйк, байстрюк рок-зірки Джонні Рокбі, герой війни і сучасний Шерлок Голмс, є також колишнім коханцем Кемпбелл.
Справа чи розвага? Чоловік-бізнесмен пані Шарлотти, понад сумнів, захоче розв’язати цю дилему, щойно повернеться з Нью-Йорка.
Всередині в Робін змагалася сила-силенна розмаїтих почуттів, головними серед яких були паніка, гнів і шок від думки, що Метью ладен поговорити з пресою тільки для того, щоб мстиво випустити в світ припущення, ніби Робін спить зі Страйком.