— Навіть якщо я загину,— відповіла Робін якомога рівнішим голосом,— лишиться записка твого батька і свідки з готелю...
— Ну добре, його турбувало, що саме Кінвара робить у «Ле Мануарі»,— хрипко відповів Рафаель.— Але я тобі щойно сказав, що мене на території ніхто не бачив. Та дурепа замовила два келихи шампанського, але вона могла бути з ким завгодно.
— У тебе не буде можливості узгодити з нею нову історію,— відповіла Робін, у якої стало зовсім сухо в роті; язик аж липнув до піднебіння, але вона старалася говорити спокійно, впевнено.— Її затримано, й Кінвара не така розумна, як ти... А ще ти наробив інших помилок,— провадила Робін,— і дуже дурних, бо ти мусив діяти поспіхом, коли зрозумів, що батько вас викрив.
— Наприклад?
— Наприклад, Кінвара забрала упаковку з-під амітриптиліну, коли отруїла помаранчевий сік. Кінвара забула тобі сказати, як правильно зачинити двері до будинку. І,— додала Робін, розуміючи, що розігрує свою останню карту,— вона жбурнула тобі ключа від дверей на вокзалі Паддингтон.
Запала мовчанка, й Робін ніби почулися кроки десь поблизу. Вона не наважувалася визирнути у вікно, щоб не сполохати Рафаеля, а той здавався надто шокованим тим, що вона йому тільки-но сказала, і більше ні на що не зважав.
— «Жбурнула ключа» мені? — повторив Рафаель з награною зухвалістю.— Ти що в біса верзеш?
— Ключі до будинку на Ебері-стріт особливі, їх дуже важко скопіювати. Ви двоє мали доступ лише до одного ключа, і він був у Кінвари, бо твій батько на час смерті вас уже підозрював і подбав, щоб запасний тобі в руки не потрапив. Кінварі був потрібен ключ, щоб прокрастися в будинок і отруїти помаранчевий сік, а тобі — щоб зайти наступного ранку і задушити Чизвелла. Тож ви в останню мить зрихтували план: вона передає тобі ключа на призначеному місці на вокзалі, а ти прикидаєшся безхатьком. Вас зафільмувала камера. Просто зараз поліційні експерти збільшують і очищують зображення. Також вони гадають, що ти купував речі у благодійній крамниці поспіхом, тож можуть з’явитися інші корисні свідки. Поліція зараз збирає записи з камер спостереження, на яких видно твої переміщення після вокзалу.
Рафаель мовчав майже цілу хвилину. Його очі ледь помітно рухалися туди-сюди, ніби він шукав шпарину, вихід.
— Це... незручно,— нарешті вимовив він.— Я й не думав, що сів просто під камеру.
Робін здалося, що тепер він нарешті втрачає надію. Вона тихо провадила:
— Згідно з твоїм планом, Кінвара повернулася додому в Оксфордшир, подзвонила Драммонду й лишила повідомлення про те, що хоче оцінити кольє, щоб таким чином створити прикриття. Рано-вранці наступного дня Джиммі Найтові й Ґерайнту Віннові подзвонили з чергового одноразового телефону і виманили обох з дому обіцянкою надати інформацію про Чизвелла. Це зробив ти, прагнучи підставити їх на той раз, якщо поліція запідозрить убивство.
— Немає доказів,— автоматично вимовив Рафаель, але очі в нього так і бігали, ніби вишукували невидимий рятувальний трос.
— Ти пробрався в будинок рано-вранці, чекаючи, що батько буде спати після свого ранкового соку, але...
— Спершу він таки від'їхав,— сказав Рафаель. Його очі стали ніби скляними, і Робін зрозуміла, що то він пригадує події того ранку, переглядає їх усередині власної голови.— Він лежав на дивані й був дуже сонний. Я зайшов просто до кухні, відчинив коробку з іграшками...
На мить у Робін перед очима знову постала оповита поліетиленом голова: сиве волосся обліпило обличчя, і видно лише темне провалля рота. Це зробив Рафаель — той, що зараз наставив їй в обличчя револьвер.
— ...але поки я все робив, старий гад отямився, побачив, що я лаштую шланг до балона, і раптом ожив. Так-сяк підвівся, схопив зі стіни рапіру Фредді та спробував воювати, але я відібрав. Погнув у процесі клинок. Тоді штовхнув його на крісло... він пручався... і...
Рафаель показав, як надягав батькові на голову пакет.
— Капут.
— А тоді,— сказала Робін, у якої досі було сухо в роті,— ти зробив ті дзвінки з його телефону, що мали дати тобі алібі. Кінвара, звісно ж, сказала тобі його пароль. А далі ти пішов, але не зачинив як слід двері.
Робін не знала, чи не ввижається їй рух за ілюмінатором ліворуч. Вона не зводила очей з Рафаеля, з револьвера, що ледь помітно тремтів у його руці.