Так само як Страйк, коли відкопав потяг Джиммі Найта до сутяжництва, Робін відчула, що тільки-но дізналася дещо про слабкість Вінна. З її досвіду, чоловіки штибу Ґерайнта на диво легко вірять у те, що жінки сприймають радо їхні безладні сексуальні аванси й навіть відповідають взаємністю. Значну частину своєї кар’єри у сфері тимчасового найму Робін старалася триматися подалі від таких чоловіків — а ті вважали брудні натяки виявом люб’язності. Юність і недосвідченість для них ставали незборимою спокусою.
Наскільки далеко, спитала себе Робін, вона готова піти, щоб дізнатися те, що може скомпрометувати Вінна? Прямуючи до вигаданої мети нескінченними коридорами, щоб просто підтримати ілюзію, ніби несе кудись папери, Робін уявила, як схиляється над його столом, поки незручного Ааміра десь немає. Гі груди на рівні його очей, а сама вона питає поради, хихотить з його брудних жартів...
А тоді уява раптом чкурнула кудись не туди, і нажахана Робін чітко побачила, як Вінн кидається на неї, побачила зблизька його пітне обличчя з роззявленим безгубим ротом, відчула, як він хапає її за руки і притискає їх до боків, як у неї впирається те черево і вчавлює в металеву шафку...
Нескінченна зелень ковроліну та стільців, арки темного дерева, квадратні панелі — все розмилося й відступило, коли уявні Віннові залицяння перейшли в напад. Робін кинулася у двері навпроти так, ніби фізично могла обігнати свою паніку...
«Дихай. Дихай. Дихай».
— Воно все вражає, як уперше бачиш, га?
Чоловічий голос звучав по-доброму і не дуже молодо.
— Так,— озвалася Робін, ледь розуміючи, що саме каже. «Дихай».
— Ви — етажерка, га? — А тоді: — Дорогенька, що з вами?
— Астма,— відповіла Робін.
Вона не вперше користувалася цією відмовкою. Так можна було спинитися, глибоко вдихнути, знов заякоритися в реальності.
— Ви маєте інгалятор? — стривожено спитав підстаркуватий розпорядник.
Він був у фраку з білим нагруддям і з фалдами, а ще мав розцяцькований нагрудний знак. Побачивши таку неочікувану велич, Робін зненацька уявила білого кролика, що вигулькує посеред божевілля.
— Лишила його в кабінеті. Я зараз буду в нормі. Хвилиночку...
Вона заблукала до круговерті золота й кольору, від яких зробилося тільки гірше. Хол депутатів — знайоме розкішне приміщення у вікторіансько-готичному стилі, яке Робін бачила по телевізору — прилягав до Палати громад; на периферії зору височіли чотири гігантські бронзові скульптури попередніх прем’єр-міністрів — Тетчер, Аттлі, Ллойд-Джорджа і Черчилля, а вздовж стін стояли бюсти решти. Робін вони здалися відрізаними головами; позолота з її вигадливими лініями і різноколірними оздобами танцювала навколо, насміхаючись із її неспроможності дати раду цій розкішній красі.
Робін почула, як ніжки дряпають підлогу. Розпорядник подав їй стільця і якраз просив колегу принести склянку води.
— Дякую... дякую...— тупо повторила Робін, почуваючись незграбною, засоромленою, зганьбленою. Страйк у жодному разі не повинен про це знати. Він відправить її додому, скаже, що вона нездатна виконувати свою роботу. І Метью теж не можна казати, бо він вважає напади паніки ганебним і невідворотнім наслідком дурості, яка примушує Робін працювати в детективній справі.
Розпорядник ласкаво говорив до неї, і незабаром Робін оговталася. За кілька хвилин вона вже могла адекватно відповідати на його доброзичливу балачку. Гі дихання стало спокійним, а розпорядник розповідав, що коли біля бюста Едварда Гіта поставили статую Тетчер на повний зріст, то бюст позеленів, і ось яких заходів слід вжити, щоб повернути йому темно-коричневий колір бронзи...
Робін увічливо посміялася, зіп’ялася на ноги і з новими словами вдячності віддала розпоряднику порожню склянку.
Яке лікування потрібне (вже вкотре думала Робін), щоб зробити її такою, якою вона була колись?
14
...яке то було б щастя, якби мені вдалося привнести трохи світла в усю ту похмуру потворність!
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
У вівторок Страйк устав рано. Помившись, пристебнувши протез і одягнувшись, він наповнив термос міцним чорним чаєм, узяв з холодильника бутерброди, які приготував з вечора, і поклав їх у наплічник разом з двома пачками печива, жуйкою і кількома пакетами чипсів із сіллю й оцтом. Тоді він вийшов у світанок і рушив до гаража, де тримав свій «БМВ». На дванадцяту тридцять мав запис на стрижку в колишньої дружини Джиммі Найта в Манчестері.