Выбрать главу

— Мені поки що не вдалося поставити жучок,— сказала Робін, яка чекала на це питання.— Я там затрималася наскільки змогла, але Аамір замкнув двері, коли вони двоє пішли.

Страйк зітхнув.

— Тільки не психуй і не напартач,— сказав він,— але якщо за справу береться «Сан», часу в нас обмаль. Спробуй приїхати раніше чи що.

— Так, так, я спробую,— відповіла Робін.— Однак я сьогодні дізналася дещо дивне про Віннів.

І вона розповіла йому, як Делла переплутала її з однією зі справжніх хрещениць Чизвелла, а також історію Ріяннон і фехтувальної збірної. Страйка це все не дуже зацікавило.

— Не думаю, що це пояснює бажання Віннів прибрати Чизвелла з посади. Хай там як...

— ...спершу можливість, потім мотив,— закінчила Робін, цитуючи власну приказку Страйка.

— Саме так. Слухай, а ми зможемо завтра після роботи зустрітися і нормально відзвітуватися?

— Без проблем,— відповіла Робін.

— Зате Барклей добре працює,— сказав Страйк таким тоном, ніби його ця думка підбадьорила.— Вже потоваришував із Джиммі.

— О,— озвалася Робін.— Круто.

Пообіцявши їй скинути в повідомленні назву зручного пабу, Страйк повісив слухавку, а Робін лишилася самотня й задумана у темному дворі, під яскравими шпильками зірок, що вигулькували над головою.

«Зате Барклей добре працює».

На відміну від Робін, яка розкопала тільки якусь дурню про Ріяннон Вінн.

Метелик усе тріпотів крильцями об скло, рвучись до світла.

«Дурний,— подумала Робін.— Тут же краще».

Легкість, із якою з її вуст злетіла брехня про дзвінок від Ванесси, мала б (подумала вона) викликати відчуття провини, але натомість Робін просто пораділа, що вийшло відбрехатися. Вона дивилася, як метелик безнадійно б’ється об осяйне скло, і пригадала слова своєї лікарки. Робін на одному сеансі багато говорила про те, що хоче зрозуміти, де закінчується реальний Метью і починаються її ілюзії щодо нього.

«Людина за десять років може змінитися,— відповіла тоді лікарка.— Чому питання обов’язково в тому, чи не помилилися ви в Метью? Можливо, справа в тому, що ви обоє просто змінилися?»

Наступного понеділка буде перша річниця їхнього весілля. На пропозицію Метью вони їдуть на вихідні до фешенебельного готелю в Оксфорді. Робін дивним чином аж чекала на це — чомусь вони з Метью останнім часом краще ладнали в незнайомому оточенні. Коли довкола всі чужі, не годиться лаятися, як це в них

повелося. Робін розповіла Метью про позеленілий бюст Теда Тіта та ще кілька цікавих (на її думку) фактів про Палату громад. Метью весь час сидів з кислим обличчям, усіляко показуючи, що не схвалює всю справу в цілому.

Прийнявши рішення, Робін відчинила скляні двері, й метелик радо пурхнув усередину.

— Чого хотіла Ванесса? — спитав, не відриваючи очей від телевізора, Метью, коли Робін знову сіла поруч. Подаровані Сарою Шедлок лілеї стояли поруч на столі, свіжі, хоч минуло вже десять днів, і п’янкий аромат відчувався навіть крізь запах карі.

— Коли зустрічалися минулого разу, я випадково забрала її окуляри,— з удавано знудженим виглядом відповіла Робін.— Вона їх хоче назад, бо шанелевські. Я пообіцяла з нею зустрітися після роботи.

— А, «Шанель»? — озвався Метью з усмішкою, яка Робін здалася зневажливою. Він, видно, вирішив, що знайшов у Ванессі слабкість... хоч, може, Ванесса почала йому більше подобатися від думки, що вона цінує дизайнерські речі й не хоче їх губити.

— Мені доведеться вийти о шостій,— повідомила Робін.

— О шостій? — дражливо спитав Метью.— Боже, я втомився як собака, я не хочу прокидатися о...

— Я думала лягти в кімнаті для гостей,— відповіла Робін.

— О,— вмить пом’якшився Метью.— Так. Добре. Дякую.

19

Я це роблю без великої охоти... але, enfin... коли вже треба, то треба.

Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»

Наступного ранку Робін пішла з дому за чверть шоста. Небо злегка рум’янилося, але ранок був уже теплий, тож вона правильно не вдягнула куртку. Коли проходила повз паб, очі метнулися були до самотнього різьбленого лебедя, але Робін змусила себе думати про прийдешній день, а не про чоловіка, якого лишала.

Опинившись за годину в коридорі Іззі, Робін побачила, що двері Ґерайнтового офісу вже відчинені. Зазирнувши всередину, вона побачила безлюдне приміщення — але на спинці Аамірового стільця висів його піджак.

Робін чкурнула до кабінету Іззі, відімкнула двері, кинулася до свого столу, витягнула з пачки тампонів один з підслухових пристроїв, задля алібі прихопила папку зі старими документами, а тоді вибігла назад у коридор.