Выбрать главу

Підходячи до кабінету Ґерайнта, вона зняла золотий браслет, який навмисне надягнула на такий випадок, і кинула його на підлогу так, що прикраса закотилася в кабінет Ґерайнта.

— От чорт! — уголос сказала Робін.

З кабінету не відповіли. Робін постукала по відчинених дверях, гукнула «агов?», зазирнула у приміщення. Нікого!

Робін кинулася всередину, до подвійної розетки над плінтусом просто поруч зі столом Ґерайнта. Стала навколішки, витягнула з сумочки пристрій, відімкнула від розетки вентилятор на столі, закріпила пристрій на розетці, знову підключила вентилятор, пересвідчилася, що працює, а тоді (важко дихаючи, ніби щойно пробігла з півсотню метрів) роззирнулася у пошуках браслета.

— Що ви робите?

У дверях стояв Аамір без піджака і зі свіжозавареним чаєм.

Я стукала,— відповіла Робін, певна, що сильно розрум’янилася.— Впустила браслет, а він закотився... а, ось де він.

Браслет лежав просто під комп’ютерним стільцем Ааміра. Робін кинулася його піднімати.

— Це мамин,— збрехала вона.— Отримала б на горіхи, якби загубила.

Вона повернула браслет на зап’ясток, узяла папери, які лишила на Ґерайнтовому столі, усміхнулася максимально буденно, а тоді вийшла з кабінету повз Ааміра, який підозріло мружив на неї очі.

В кабінет Іззі Робін увійшла тріумфально. Матиме добрі новини для Страйка до сьогоднішньої зустрічі в пабі! Тепер не тільки Барклей працює добре. Робін так поринула у свої думки, що не помітила чоловіка в кабінеті, поки той не спитав просто з-за її спини:

— Ви хто?

Теперішнє розчинилося в минулому. Обидва нападники атакували її ззаду. Скрикнувши, Робін розвернулася, готова обороняти своє життя: папери злетіли в повітря, сумочка зіслизнула з плеча, її вміст розсипався по долівці.

— Вибачте! — вигукнув чоловік.— Боже, вибачте!

Але Робін уже забракло повітря. У вухах гримів грім, усе тіло кинуло в піт. Вона нахилилася підняти те, що впустила, але так сильно тремтіла, що речі знову випадали з рук.

«Не зараз. Тільки не зараз».

Чоловік їй щось казав, але Робін не розуміла жодного слова. Світ знову розпадався, повнився страхом і небезпекою. Обличчя чоловіка, який подав їй підводку для очей і пляшечку зволожувальних крапель для лінз, розпливалося.

— О,— видихала Робін не до ладу.— Добре. Вибачте. Вбиральня.

Поспотикалася до дверей. Назустріч коридором ішли двоє людей, привіталися — голоси звучали розмито, нерозбірливо. Гадки не маючи, що саме відповіла, Робін майже бігом кинулася повз них до жіночої вбиральні.

Жінка з міністерства охорони здоров’я, яка малювала губи над раковиною, привіталася з нею. Робін сліпо пройшла повз неї і неслухняними пальцями замкнула двері кабінки.

Немає сенсу душити в собі паніку: так паніка тільки опиратиметься, старатиметься підкорити Робін своїй волі. Слід виїздити страх, мов норовливого коня, спрямувати на легший шлях. Тож Робін стала рівно, поклала руки на стіни кабінки і подумки заговорила до себе — так, ніби вона дресирувальниця, а її тіло, охоплене ірраціональним страхом,— наляканий хижак.

«Ти в безпеці, ти в безпеці, ти в безпеці...»

Потроху паніка почала спадати, хоча серце й досі шалено калатало. Врешті-решт Робін прибрала нечутливі руки від стін кабінки і розплющила очі, моргаючи від різкого світла. В туалеті було тихо.

Робін визирнула з кабінки. Жінка пішла. В приміщенні не було нікого, крім її блідого віддзеркалення. Плеснувши в обличчя холодною водою і насухо витершись паперовим рушником, Робін знову надягнула окуляри без діоптрій і вийшла з убиральні.

Поки її не було, в кабінеті почалася сварка. Глибоко вдихнувши, Робін увійшла до приміщення.

На неї озирнувся сердитий Джаспер Чизвелл; жорстке сиве волосся навсібіч стирчало навколо червоного обличчя. Іззі стояла за своїм столом. Незнайомець теж був тут. Робін у своєму неврівноваженому стані не прагнула опинитися під цікавими поглядами трьох пар очей.

— Що то було? — спитав Чизвелл у Робін.

— Нічого,— відповіла Робін, знову відчувши холодний піт під тканиною сукні.

— Ви вибігли з кімнати. Він,— Чизвелл указав на чорнявого незнайомця,— щось вам заподіяв? Чіплявся?

— Що? Ні! Я просто не помітила його. Він заговорив, і я аж підскочила. А тоді,— додала вона, сильно почервонівши,— мені закортіло в туалет.

Чизвелл розвернувся до чорнявого.

— То нащо ти прийшов так рано, га?