Страйка непокоїв зв’язок між задушеною дитиною і шантажем Чизвелла, хоч на перший погляд зв’язок був очевидний: він полягав у факті спорідненості Джиммі й Біллі. А тепер хтось (на думку Страйка, це з величезною вірогідністю був Джиммі, виходячи з розповіді Робін про дзвінок) вирішив повісити історію Біллі на Чизвелла, хоча предмет шантажу, який привів останнього до Страйка, ніяк не міг бути дітовбивством, бо інакше Ґерайнт Вінн звернувся б до поліції. Ніби язик, що раз у раз торкається виразки, думки Страйка безуспішно верталися до братів Найтів: харизматичного, красномовного, по-розбійницькому привабливого Джиммі, авантюриста й шибайголови, і змарнілого немитого Біллі — понад сумнів, хворого, та ще мордованого спогадами, які можуть виявитися облудними, але не стають від того менш страшними.
«Кажуть, вони обмочуються, вмираючи».
Про кого мова? І Страйк ніби знову почув слова Біллі Найта.
«ЇЇ закопали в рожевій ковдрі в лощовині біля батькового дому. А потім сказали, що то хлопчик...»
І щойно клієнт окремо наголосив на тому, щоб Страйк провадив розслідування в Лондоні й не потикався до Оксфордширу.
Глянувши на назву станції, куди прибув поїзд, Страйк згадав, як ніяковіла Робін, говорячи про Рафаеля Чизвелла. Позіхнути, Страйк дістав мобільний і почав гуглити ім’я наймолодшого з дітей свого клієнта. Знайшлося чимало фото, на яких молодик піднімався сходами суду під час процесу через скоєння ненавмисного вбивства.
Гортаючи численні фото Рафаеля, Страйк відчував чимдалі сильнішу антипатію до цього красеня в темному костюмі. Навіть якщо не зважати на той факт, що син Чизвелла був схожий на італійця модельної зовнішності, а не на британця, від цих фото тихе обурення, замішане на особистих і класових образах, зажевріло у грудях Страйка гарячіше. Рафаель належав до того самого типажу, що й Яго Росс, чоловік, за якого вийшла Шарлотта, розійшовшись зі Страйком: обоє були представники вищого класу в коштовному одязі та з дорогою освітою, а до їхніх грішків ставилися поблажливо, адже такі можуть оплатити послуги найкращих адвокатів і схожі на синів тих суддів, що вирішують їхню долю.
Поїзд зрушив з місця, з’єднання обірвалося, і Страйк поклав телефон у кишеню, схрестив руки на грудях і знову втупився в темне вікно, намагаючись відігнати незручну думку, яка тицялася в нього, мов голодний собака, аж поки стало неможливо її ігнорувати.
Тепер Страйк розумів, що навіть не уявляв, щоб Робін зацікавилася кимсь, окрім Метью,— за винятком хіба що тієї миті, коли він сам пригортав її на тих сходах, коли на якусь мить...
Розсердившись на самого себе, Страйк відкинув недоречну думку і знову скерував свій розум на дивний випадок з міністром уряду, порізаними кіньми і тілом, яке закопали в рожевій ковдрі в лощовині.
21
...у цьому домі граються у деякі ігри за твоєю спиною.
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
— Чому в тебе стільки роботи, а я тут світом нуджуся? — спитав Рафаель у Робін п’ятничним ранком.
Вона щойно повернулася зі стеження за Ґерайнтом, який пішов до Порткалліс-гаузу. Спостерігаючи за ним здалеку, Робін відзначила, що ввічливі усмішки багатьох молодих жінок, з якими він вітався, перетворювалися на гримаси огиди, щойно Ґерайнт ішов далі. Він зник у залі для зібрань на другому поверсі, а Робін повернулася до кабінету Іззі. До дверей кабінету Ґерайнта вона підходила з надією, що вдасться пробратися всередину і забрати другий жучок, але крізь відчинені двері побачила Ааміра, який працював за своїм комп’ютером.
— Рафе, котику, я тобі дам якесь завдання буквально за мить,— пробурмотіла затуркана Іззі, клацаючи клавіатурою.— Треба це закінчити для голови однієї місцевої партії. За п’ять хвилин татко прийде підписати документ.
Вона кинула загнаний погляд на брата, а той розвалився на кріслі, витягнувши перед собою довгі ноги. Рафаель закасав рукави, розпустив краватку і бавився тимчасовою паперовою перепусткою, що висіла в нього на шиї.
— Може, підеш купиш собі кави на терасі? — запропонувала Іззі. Робін розуміла, що вона хоче вигнати його до приходу Чизвелла.
— Не хочеш на каву, Венеціє? — спитав Рафаель.
— Не можу,— відповіла Робін.— Купа роботи.
Вентилятор на столі Іззі дихнув на Робін, і кілька секунд вона насолоджувалася свіжим вітерцем. Тюль на вікні притлумлював враження від чудового червневого дня. Розмиті парламентарії на терасі за склом здавалися сяйливими привидами. Робін одягнула бавовняну сукню і зібрала волосся у хвіст, але час до часу витирала верхню губу зворотом кисті, вдаючи, що працює.