— А, з Нортумберленду? — перебила Кінвара, цікавість якої була не надто глибока.— То ще до мене.
«Дякувати Богу»,— подумала Робін.
Кінвара схрестила ноги і склала руки на широких грудях. Почала постукувати стопою. Кинула на Рафаеля важкий, майже злісний погляд.
— Може, привітаєшся, Рафаелю?
— Привіт,— озвався той.
— Джаспер сказав зустрітися з ним тут, але якщо ти хочеш, щоб я почекала в коридорі, я можу,— тонким напруженим голосом мовила Кінвара.
— Звісно, що ні,— пробурмотів Рафаель, не відриваючи очей від монітора.
— Ну, я не хочу нікому заважати,— відповіла Кінвара, розвертаючись від Рафаеля до Робін. Тій одразу спала на думку історія про білявку з мистецької галереї. Вона вдруге прикинулася, ніби шукає щось у шухляді, і з полегшенням почула Чизвелла й Іззі в коридорі.
— ...о десятій, не пізніше, бо інакше я не матиму часу той клятий документ прочитати. І скажи Гайнсу, що він має виступити на "Бі-Бі-Сі", бо я не маю часу на купу ідіотів і їхні балачки про інклю... Кінвара.
Чизвелл зупинився у дверях і без жодної приязні мовив:
— Я тобі сказав приїхати до мене в міністерство, а не сюди.
— І так приємно знову бачити тебе, Джаспере, після трьох днів порізно,— відповіла Кінвара, піднімаючись і розгладжуючи пом’яту сукню.
— Привіт, Кінваро,— привіталася Іззі.
— Я забула, що ти казав про міністерство,— промовила Кінвара до Чизвелла, ігноруючи падчерку.— Я цілий ранок тобі дзвонила...
— Я тобі казав,— загарчав Чизвелл,— що до першої години на нарадах, і якщо ти знову заведеш мову про гроші на те чортове ожереблення...
— Ні, Джаспере, не про гроші, і я б краще поговорила приватно, але якщо ти хочеш говорити перед своїми дітьми, я не проти!
— Та Господи Боже,— розсердився Чизвелл.— Ну добре тоді, ходімо, пошукаємо приватний кабінет...
— Учора вночі якийсь чоловік,— почала Кінвара,— був у... Ізабелло, не дивися на мене так!
Обличчя Іззі справді виражало неприхований скепсис. Вона звела брови і пройшла через кабінет так, ніби Кінвара раптом стала для неї невидимою.
— Я тобі сказав, поговоримо у приватному місці! — загарчав Чизвелл, але Кінвара не дала заткати собі рота.
— Джаспере, я вчора ввечері бачила чоловіка у лісі край будинку! — заявила вона гучним високим голосом, який (як знала Робін) луною полетів вузьким коридором.— Я нічого не вигадую — між деревами був чоловік з лопатою, я його бачила, він утік, коли за ним погналися собаки! Ти мені все кажеш, що я метушуся, але я вночі сама в тому будинку, і якщо ти, Джаспере, нічого з цим не вдієш, я дзвонитиму в поліцію!
22
...хіба ти не відчуваєш покликання це зробити заради доброї справи?
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
Страйк був страшенно злий.
«Якого хріна,— питав він себе, кульгаючи наступного ранку до Майл-Енд-парку,— я, старший партнер і засновник фірми, мушу спекотного суботнього ранку пертися на марш, коли маю трьох працівників і хвору ногу?» І сам собі відповів: бо немає дитини, за якою треба дивитися, жінки, яка то купує квитки на літак, то руки ламає, чи довбаного святкування річниці. Страйк неодружений, тож його вільним часом можна жертвувати, можна робити з його вихідних ще два робочі дні.
Страйк, власне, думав про Робін саме те, чого вона боялася: що та мешкає в будинку на старовинній Олбері-стріт, а він тулиться у двох кімнатках на колишньому горищі, де гуляють протяги; що золота обручка на пальці дає їй певні права та статус, а він має розчаровувати Лорелею тим, що не прийде на обід і, можливо, повечеряти теж не вийде; що коли він брав Робін у партнери, вона обіцяла, що порівну ділитиме зі Страйком відповідальність, а насправді он мчить додому до чоловіка.
Так, Робін за два роки в агенції багато працювала понаднормово й безоплатно. Так, він знає, що вона зробила для нього багато такого, що виходить за межі робочих обов’язків. Так, теоретично він їй капець який вдячний. Але ніде правди діти: сьогодні Страйк кульгає на багатогодинне і, можливо, безплідне стеження, а Робін зі своїм кінченим чоловіком поїхала на відпочинок у заміський готель; на думку про це анітрохи не ставало легше витримувати біль у нозі та спині.
Неголений, одягнений у старі джинси, пошарпану кофту з каптуром і древні кросівки, з пакетом у руці, Страйк увійшов до парку. Вдалині збиралися протестувальники. Через ризик, що Джиммі його впізнає, Страйк мало не вирішив лишити марш без нагляду, але останнє повідомлення від Робін (на яке він з чистої ображеності не відповів) змінило його думку.