— Ти бісився, що я стільки працюю! Тобі байдуже було, що вперше в житті я була щаслива на роботі, тож ти збрехав! Знав, скільки це для мене значить, і збрехав! Як ти міг видалити мою історію дзвінків, видалити записи мого автовідповідача?..
Робін раптом опустилася у велике крісло з бахромою і сховала обличчя в долонях. У голові паморочилася від гніву й шоку натщесерце.
Десь далеко у ковроліновій тиші готельних коридорів ляснули двері, засміялася жінка.
— Робін,— хрипко вимовив Метью.
Вона почула, як він підходить, і випростала руку, спиняючи його.
— Не чіпай мене.
— Робін, я розумію, що не мав так чинити. Я не хотів, щоб ти знов постраждала.
Робін ледве чула його. Вона сердилася не тільки на Метью, а й на Страйка. Він мав передзвонити. Мав пробувати ще і ще. «Якби він передзвонив, мене б тут зараз не було».
Ця думка її налякала.
«Якби я знала, що Страйк хоче повернути мене, чи вийшла б я за Метью?»
Вона почула шурхіт смокінга Метью і зрозуміла, що він дивиться на годинник. Мабуть, гості внизу вирішили, що вони піднялися нагору здійснити консумацію шлюбу. Робін могла легко уявити, як Джефрі виголошує сороміцькі жарти, поки їх немає. Гурт буде на місці протягом години. Робін знову згадала, як дорого це весілля обійшлося її батькам. І ще — згадала, що гроші, які пішли на скасовану зимову церемонію, повернути не вдалося.
— Гаразд,— безбарвним голосом мовила вона.— Ходімо вниз і потанцюймо.
Робін підвелася й автоматичним жестом розгладила спідницю. Метью підозріло придивився до неї.
— Ти впевнена?
— Треба витримати сьогоднішній день,— відповіла Робін.— Люди приїхали здалеку. Мама з татом заплатили силу-силенну грошей.
Знову підхопивши спідницю, вона рушила до дверей.
— Робін!
Вона озирнулася, чекаючи, що Метью скаже «Я тебе кохаю», усміхнеться, почне вмовляти, прагнутиме справжнього примирення.
— Оце не забудь вдягнути,— мовив він і простягнув Робін зняту нею обручку. Обличчя в нього було таке саме холодне, як і в неї.
Оскільки Страйк планував залишитися і дочекатися розмови з Робін, то не вигадав нічого кращого, ніж пити. Стівен і Дженні охоче охороняли його, але Страйк позбавив їх свого товариства, гадаючи, що парі хочеться вільно спілкуватися з друзями й рідними, і повернувся до звичних методів, що їх використовував, коли доводилося відштовхувати цікавих незнайомців: поклався на власні загрозливі габарити і вічно похмуре обличчя. Якийсь час Страйк ховався в кутку бару, колисаючи пінту пива, тоді перебрався на терасу, де став окремо від решти курців, споглядаючи пістрявий вечір і вдихаючи солодкий дух луки під кораловим небом. Навіть Мартін і його друзі, що напилися як чіп і курили в колі, мов підлітки, не знайшли в собі нахабства чіплятися до нього.
Незабаром гостей уміло оточили і гамузом загнали назад до обшитої деревом зали, яка за їхньої відсутності перетворилася на танцювальний майданчик. Половину столів прибрали, решту зсунули вбік. За підсилювачами стояв напоготові гурт, але молодята досі не повернулися. Якийсь пітний, червонопикий і огрядний пан (Страйк так зрозумів, що це батько Метью) вже кілька разів пожартував про причини такої відсутності, аж тут до Страйка підійшла жінка в тісній бірюзовій сукні. Прикраса з пір’я в неї на голові полоскотала Страйкові ніс, коли вона наблизилася, щоб потиснути йому руку.
— Ви — Корморан Страйк, так? — спитала жінка.— Така честь! Я — Сара Шедлок.
Страйк усе знав про Сару Шедлок. Вона спала з Метью в університеті, коли той підтримував стосунки з Робін на відстані. Страйк знову показав бинти, щоб пояснити, чому не потискає рук.
— Ой, бідолашечка!
За Сарою виник п’яний лисань, мабуть, молодший, ніж здавалося.
— Том Терві,— мовив він, вдивляючись у Страйка розфокусованими очима.— Збіса добра робота. Чудово впорався, друже. Збіса добра робота.
— Ми так давно хотіли з вами познайомитися! — сказала Сара.— Ми — давні друзі Метта й Робін.
— Шекл... Шеклвелльський різник,— гикнув Том.— Збіса добра робота.