Я не зміг втриматися від сміху, слухаючи, як Пуаро описує «жахливу гру», а він усміхнувся до мене, вважаючи, що я його підтримую.
— Але мсьє Рено, без сумніву, часто грав у гольф?
— О, це був завзятий гравець. Саме завдяки йому і його щедрим пожертвам збудували це поле. Він навіть допомагав його проектувати.
Мій друг замислено кивнув, а тоді зауважив:
— Вони не дуже вдале місце вибрали — заховати труп саме тут. Коли землю почали б копати — тіло знайшли б.
— Саме так! — тріумфально вигукнув Жиро. — І це доводить, що вбивці були не місцеві. Це чудовий непрямий доказ!
— Так, — сказав Пуаро з сумнівом у голосі. — Якби вони знали, то не ховали б тут тіло — хіба тільки хотіли, щоб його знайшли. Але ж це абсурд, правда?
Детектив із Парижа навіть не удостоїв ці слова відповіддю.
— Так, — невдоволено повторив Пуаро. — Так, без сумніву, абсурд!
Розділ сьомий
Загадкова мадам Добрей
Коли ми знову підійшли до будинку, мсьє Бекс перепросив і побіг повідомляти слідчому судді, що Жиро вже приїхав. Паризький детектив явно зрадів, коли мій друг сказав, що побачив усе, що хотів. Останнє, що ми побачили, коли відійшли, була зігнута фігура Жиро: він повзав навкарачки і нишпорив по землі так завзято, що я аж зітхнув із захватом. Пуаро ніби прочитав мої думки: щойно ми залишилися вдвох, він іронічно зауважив:
— Нарешті ви познайомилися з детективом, яким можна захоплюватися — чоловіком-хортом! Правда ж, мій друже?
— У будь-якому разі він хоч щось робить, — відказав я сердито. — Якщо там є що знаходити, він його знайде. А от ви…
— Eh bien! Я теж дещо знайшов! Шматок труби.
— Дурниці, Пуаро. Ви ж чудово розумієте, нам він ні до чого. Я мав на увазі щось маленьке — сліди, що приведуть нас простісінько до вбивць.
— Mon ami, речовий доказ два фути завдовжки не менш цінний за двоміліметровий! Наївно вважати, що всі важливі деталі мають бути малесенькі. А що шматок труби не має стосунку до вбивства, то ви так подумали тільки тому, що Жиро вам сказав. Але ні, — перебив мене Пуаро, бо я вже розкрив було рота, щоб засипати його запитаннями, — зараз ми не скажемо більше нічого. Залишмо Жиро його пошуки, а мені — мої ідеї. Здається, я в цій справі вже все зрозумів — а втім, mon ami, я ще не цілком задоволений! І знаєте чому? Тому що наручний годинник спішить на дві години. Та й ще кілька детальок є, які не вписуються в загальну картину. Наприклад, якщо мотивом для вбивства була помста, чому Рено просто не зарізали уві сні?
— Злочинці хотіли добути «секрет», — нагадав я.
Детектив невдоволено змахнув пилинку з рукава.
— Ну і де цей «секрет»? Імовірно, він захований не дуже близько, раз убивці змусили його одягтися. Але Рено знайшли вбитим майже біля самого дому. До того ж дуже не схоже на випадковість, що зброя, така як кинджал, лежала в них прямо під рукою.
Він замовк і зсунув брови. А тоді заговорив знову.
— Чому слуги нічого не чули? Їх чимось підпоїли? Чи був у вбивць спільник, який простежив, щоб вхідні двері були відімкнені? Цікаво мені…
Раптом чоловічок зупинився як укопаний. Ми саме дійшли до під’їзної дороги перед будинком. Пуаро повернувся до мене.
— Мій друже, зараз я вас приємно здивую! Прислухаюся до ваших докорів і досліджу сліди!
— Які сліди?
— На клумбі праворуч від вхідних дверей. Мсьє Бекс вважає, що це сліди садівникових чобіт. Подивимося, так це чи ні. Бачите, ось він прямо до нас котить свою тачку.
Справді, через дорогу йшов старий чоловік. Перед собою він штовхав возика з розсадою. Пуаро покликав садівника, той поставив возика і подшкандибав до нас.
— Ви що, попросите в нього чобіт, щоб порівняти його зі слідом на клумбі? — Мені аж подих перехопило. Віра в надзвичайні здібності мого друга раптом повернулася. Якщо він сказав, що сліди на клумбі важливі, значить, так воно і є.
— Попрошу, — сказав Пуаро.
— А ви не боїтеся, що його здивує ваше прохання?
— Він нічого не запідозрить.
Тут підійшов садівник, і ми припинили розмову.
— Ви щось хотіли, мсьє?
— Так. Ви давно працюєте тут садівником, правда?
— Двадцять чотири роки, мсьє.
— Як вас звати?
— Оґюст, мсьє.
— Мені сподобалися ці чудові герані. Такі розкішні. Ви давно їх висадили?
— Давненько, мсьє. Але щоб клумби завжди мали гарний вигляд, доводиться час від часу висаджувати нові кущики квітів і виривати ті, що відцвіли, а зів’ялі суцвіття видаляти.